Кредит у ринковій економіці.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою їх функціонування є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, а це може спинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то накопичуються тимчасово вільні кошти. Необхідність кредиту в умовах ринкової економіки тісно пов’язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Також кредит необхідний для становлення підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технології. Завдяки кредиту зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб; кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Отже, необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб’єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників. Причинами необхідності кредиту є коливання потреби в обігових коштах суб’єктів ринку, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу.

Найпростішою формою товарних відносин, що виникла на перших етапах становлення товарного виробництва та обміну був лихварський кредит, який надавався селянам, ремісникам під високі позичкові проценти, що часто приводило їх до повного розорення. Позичальники зверталися за кредитом переважно через нагальні споживчі потреби або для оплати боргів. Крім лихварського товаровиробники надавали один одному кредити під час купівлі-продажу товарів, якщо були зацікавлені в їх реалізації. Лихварський кредит остаточно трансформувався в підприємницький як специфічну форму банківського кредиту.

Кредит відіграє важливу роль для підтримки безперервного кругообороту фондів підприємств, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва. Більшість суб’єктів потребують кредитних ресурсів для компенсації розриву в часі між оплатою поточних витрат і надходженням виторгу. Необхідність кредиту обумовлюється недостачею власних коштів для забезпечення потреби в оборотних коштах.

Невідповідність потреби великих одномоментних капітальних витрат на відтворення основних засобів і поступова їх амортизація приводять до використання кредитних ресурсів для фінансування кругообороту основних фондів, запровадження у виробництво нової техніки та устаткування.

Кредиту у ринковій економіці притаманні ознаки:

кредитні відносини ґрунтуються на взаємній довірі;

мобілізація тимчасово вільних коштів і формування позичкового капіталу;

передача позичкового капіталу у тимчасове користування на умовах повернення та оплати;

наявність двох сторін кредиторів і позичальників;

позичальник використовує кошти як капітал;

джерелом позичкового процента є прибуток на залучені кошти;

позика використовується як механізм переливання капіталу з одних сфер в інші та вирівнювання норми прибутку.

Слово „кредит” латинського походження і перекладається як „позика”, „борг” або „вірю”, „довіряю”. Виходячи із тлумачення перекладу та характерних ознак в економічній науці сформульовано визначення кредиту.

Кредит – це економічні відносини, що виникають між суб’єктами ринку з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах поворотності і оплати.

Суть кредиту проявляється у його функціях: перерозподільчій, емісійній і контрольній.

Перерозподільча функція кредиту полягає у мобілізації грошових капіталів, що не беруть участі у господарському обороті, їх трансформації у позичковий капітал та розміщенні у ті сфери чи галузі економіки, де найвищі шанси збільшити вартість позичкового капіталу.

У цій функції кредит виступає тільки як форма передачі капіталу з одних рук до інших. Нагромадження капіталу може відбуватися за рахунок грошових залишків на рахунках у банку підприємств, вивільненого з кругообороту капіталу; спеціальних фондів, амортизаційних відрахувань, невикористаного прибутку; доходів та заощаджень населення; невикористаних бюджетних коштів, власних коштів банків та пара банків. Розподільча функція полягає у залученні нагромаджень капіталу банківською і пара банківською системою і передача їх у вигляді позикового капіталу іншим господарюючим суб’єктам тих галузей виробництва, що мають найбільшу прибутковість.

Емісійна функція грошей полягає у випуску готівкових чи депозитних грошей для обслуговування платіжного обороту.

Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засобу платежу. Видача позики збільшує грошову масу в обороті, а погашення позики її зменшує. Саме методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обороті.

Кредитна емісія грошей не має якихось обмежень. Держава може вдаватися до емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту. Економічним обмеженням кредитної емісії може бути пропорція між динамікою збільшення валового внутрішнього продукту та темпами зростання кредиту за рахунок емітованих пасивів.

Кредитна „стеля” функціональна оголошена межа обсягу кредитів, які можуть надаватися кредитними організаціями (банками) протягом періоду обмеження кредитів. Обмеження обсягу кредитування, встановленого на певний період часу, може бути фіксованим – відношення до непогашеної позики або припускати зростання за визначеними ставками, може відрізнятися для різних класів позичальників.

Виконуючи емісійну функцію кредит сприяє економії витрат грошового обігу, прискоренню обороту грошей; страхуванню платежів; впровадженню прогресивних систем розрахунку, що сприяє скороченню грошової маси в обігу.

Контрольна функція виявляється у контролі за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.

При наданні позики банківські установи аналізують плато- і кредитоспроможність позичальника, визначають кредитний ризик. Протягом дії угоди банк контролює виконання вимог кредитного договору, цільове та ефективне використання кредиту, своєчасне і повне його погашення, перевіряє стан і збереження заставленого майна, фінансовий стан позичальника.

Економічна теорія розглядає грошовий капітал як вартісну форму всього дійсного капіталу, функціонує у матеріально-уречевленій та у грошовій (вартісній) формі. Складовою або однією із форм грошового капіталу є позичковий капітал, що існує у грошовій формі та приносить дохід у вигляді процента.

Позичковий капітал приносить дохід