В наслідок своєї специфіки готівковий обіг призначений для обслуговування споживчого ринку, а безготівковий для обслуговування фінансів підприємств. Проте, державні структури і центральний банк намагаються чітко окреслювати двосферну систему грошового обороту, яка б виключала переливання безготівкових грошей в готівкові, що при надмірному перетворенні стає поштовхом до розвитку «тіньової економіки». 3.Грошова маса в Україні: базові гроші та грошові агрегати.

Номінальний вираз усієї сукупності грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу визначає величину грошової маси.

в основу визначення обсягу і структури грошової маси покладено агрегатний метод вимірювання пропозиції грошей. Під грошовим агрегатом розуміють групування певної категорії грошових форм відповідно до рівня їх ліквідності. В Україні обсяг грошової маси визначають за чотирма агрегатами:

М0 – готівка поза банками;

М1 = М0+ депозити;

М2 =М1+строкові депозити в національній і іноземній валюті;

М3 = М2+кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

В Україні кошти за трастовими операціями банків почали враховувати лише з1995 року.

Депозити чи вклади до запитання – це вклади фізичних чи юридичних осіб на депозитних рахунках в комерційних банках, кошти з яких можуть бути передані третім особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Плата за них мінімальна або взагалі відсутня. Грошова маса агрегату М2 включає грошові форми агрегату М1, строкові та заощаджу вальні вклади в комерційних банках, а також короткотермінові державні цінні папери. Грошовий агрегат М3 охоплює грошові форми агрегату М2 та депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі види інших фінансових активів.

Активи агрегату М3 за мінусом М1 називають «майже гроші». Стругтура грошової маси наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 – Структура грошової маси в Україні на кінець року.

Показники | 2000 | 2002 | 2003

Гроші поза банками (М0) | 39,9 | 40,8 | 35,0

Грошова маса (М1) | 64,6 | 62,1 | 54,2

Грошова маса (М2) | 97,8 | 99,2 | 99,8

У розвинутих країнах світу готівка становить незначну частку грошової маси – 5 – 7 %. В Україні питома вага готівки в грошовій масі значно перевищує зазначені межі (35 %). У цих умовах важливе значення має здійснення лінії обмеження масштабів готівкового обігу на користь безготівкових форм розрахунків. Велика частка готівки сигналізує про деформації у розподілі грошової маси між населенням та підприємствами і організаціями. В Україні зростає частка грошової маси у населення, відображаючи погіршення фінансового стану підприємств, зниження ліквідності та кредитного потенціалу комерційних банків. Причинами такої ситуації є також намагання багатьох суб’єктів підприємницької діяльності здійснювати розрахунки готівкою з метою уникнення оподаткування, а також мала довіра до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ. Як наслідок – гривневі заощадження у внесках в банки, які повинні формувати нагромадження неухильно втягуються у грошовий оборот і втрачають властивості інвестицій, такі ж наслідки у розширення ринку державних цінних паперів.

Негативні наслідки має заміщення в національній економіці засобів обігу, платежу і заощаджень іноземною валютою. Збільшення частки грошової маси, що розміщена у валютних заощадженнях, свідчить про недовіру юридичних і фізичних осіб до власної національної валюти.

Завдання формування оптимальної схеми та механізмів регулювання грошової маси в обігу є сьогодні надзвичайно актуальним.

4.Механізм балансування грошових потоків в окремих секторах та в обороті загалом.

Збалансування грошового обороту, а отже, і його нормальне функціонування забезпечуються вирівнюванням двох ключових по-токів - національного доходу та реалізації національного продукту. Між цими потоками існує внутрішній зв'язок, зумовлений єдністю процесу суспільного відтворення, що створює об'єктивну основу для їх вирівнювання. Ця обставина спричинює формування в процесі розподілу і використання національного доходу двох видів грошових потоків, які стосовно національного доходу можна назвати потоками відпливу і потоками припливу грошей.

До потоків відпливу належать: чисті податки, заощад-ження сімейних господарств та оплата імпорту. Потоки припливу охоплюють: інвестиційні витрати фірм , державні закупівлі урядових структур, надходження за експортом. В обсязі потоків відпливу зменшується використання сімейними господарствами національ-ного доходу на внутрішньому ринку продуктів, що звужує можливості реалізації виробленого національного продукту. В обсязі потоків припливу збільшується надходження грошей на внутрішній ринок, вони повертаються в основне русло свого руху, що розширює можливості реалізації національного продукту. Якщо обсяги потоків відпливу і припливу грошей будуть урівноважуватися, то потоки національного доходу і реалізації національного продукту збалансуються.

До потоків припливу у секторі грошового обігу відноситься виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, а до потоків відпливу належать витрати на закупівлю ресурсів. Зміст балансування полягатиме у досягненні перевищення виручки від реалізації продукції над витратами підприємства. У фіскально-бюджетному обороті балансування грошових потоків полягає у забезпеченні більших надходжень від податків та інших обов'язкових платежів у розпорядження держави, яка витрачає їх під час виконання своїх функцій для надання податкових