Проте урівноваженість потоків відпливу і припливу грошей ав-томатично не забезпечується. Вона може бути досягнута тільки через механізм грошового ринку. Цей механізм виконує дві важливі для урівноваження вказаних потоків функції:

1) трансформує заощадження сімейних господарств у нові види платоспроможного попиту (фірм та урядових структур);

2) завдяки коливанню кон'юнктури (попиту і пропозиції грошей) зумовлює відплив зайвих грошей на світовий ринок або приплив їх зі світового ринку у разі дефіциту пропозиції грошей.

Завдяки цим двом функціям грошовий ринок забезпечує збалан-сування національного доходу і національного продукту як необ-хідну передумову його успішної реалізації.

Якщо грошовий ринок не розвинутий і не виконує вказаних функцій, або виконує не повністю, то в процес балансування грошового обороту змушений втручатися центральний банк. Йому доводиться забезпечувати регулювання обороту «вручну» - через додаткову емісію грошей чи вилучення зайвої маси грошей з обороту надзвичайними заходами, зокрема валютною інтервен-цією. У такій ситуації в моделі грошового обороту з'являється ще один суб'єкт - центральний банк - та ще один грошовий потік. Це може бути або поновлення обороту з додатковою масою грошей через збільшення кредитування центральним банком комерційних банків, або вилучення надлишку грошових коштів з допомогою валютної інтервенції. Цей потік, балансуючи оборот грошей у поточному відтворювальному циклі, містить загрозу порушення балансу в наступному циклі. Такі порушення можуть виникнути як унаслідок зміни обсягів виробленого ВНП, так і зміни співвідношення між обсягами експорту та імпорту. Якщо, наприклад, замість чистого імпорту в наступному циклі буде чистий експорт, то з обороту доведеться вилучати не тільки відповідну його обсягу масу грошей, а й масу грошей, яка була додатково випущена в оборот для компенсації платежів за чистим імпортом за потоком у попередньому циклі.

5. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.

Швидкість обігу грошей – це показник, який показує скільки разів певна грошова одиниця витрачається для купівлі товарів і послуг. Використовуючи кількісне рівняння І. Фішера, швидкість обігу грошей (V) можна визначити як співвідношення:

,

Показник V відображає інтенсивність руху грошей у функції засобу обігу і платежу. Швидкість грошового обігу можна визначити як кількість обертів, що робить грошовий агрегат М1 або М2, щоб забезпечити визначений рівень економічної діяльності, який дорівнює номінальному ВВП. За цією формулою швидкість обігу грошей у банківській статистиці розраховується як відношення номінальної величини ВВП (Р*Q) до агрегату М1 або М2. Показник V показує, скільки разів номінальна грошова маса обертається, фінансуючи сукупні видатки або доходи.

Для аналізу структури платіжного обороту окремо здійсню-ються розрахунки швидкості обігу готівкових і депозитних грошей. Зокрема:

- показник обігу грошей у платіжному обороті - відношення суми безготівкових коштів, що проходять через банківські поточні рахунки, до середньої величини грошової маси;

- швидкість повернення грошей у каси установ банку - від-ношення суми надходжень грошей у каси банку до середньорічної маси грошей в обігу;

- швидкість обігу грошей у готівковому обороті - відношення суми надходжень і видач готівки (у тому числі оборот пошти) до середньорічної маси грошей в обігу.

Фактори, що впливають на швидкість обігу грошей:

зміна обсягу, структури та ефективності суспільного виробництва;

величина і швидкість товар-них потоків на стадії обміну;

розвиток ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;

збалансованість попиту і пропозиції на ринку;

рівень розвитку маркетингу;

рівень інфляції;

рівень розвитку економічної інфраструктури, транспорту, торгівлі, банківської справи і ринку цінних паперів та ін.

Підвищення ефективності суспільного виробництва скорочує період нагромадження вартості для цілей відтворення, прискорю-ючи повернення в обіг грошей, що обслуговують цілі нагромад-ження в межах окремих індивідуальних капіталів. Величезну роль у подоланні стримуючого впливу грошових нагромаджень на обіг грошей відіграє розвиток кредитних відносин і банківської системи. Завдяки йому навіть незначні за обсягами нагромад-ження грошей знову надходять у сферу обігу, прискорюючи свій рух у межах обороту всього суспільного капіталу.

Прискорення обігу грошей компенсує їх масу в умовах збіль-шення обсягів ВВП, коли зростаюча потреба в грошах задовольняється без додаткового їх випуску. Проте за умови розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним чинником.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, що позитивно впливає на його стан навіть за незмінного обсягу товарообороту. Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди є складовою антиінфляційних програм. Проте слід заува-жити, що зміна швидкості грошового обігу не є прямим і повним відображенням зміни рівня економічної активності (наприклад реального ВВП). У разі зниження останньої сповільнення обігу грошей відбувається лише до певної межі, поки суб'єкти ринку не відчують загрози знецінення грошей. За цією межею починають діяти чинники, що прискорюють обіг грошей.

Швидкість обігу грошей прискорюється, коли економічні агенти очікують зростання альтернативної вартості утримання грошових активів у національній валюті, наприклад, коли вони очікують підвищення номінальних процентних ставок, або рівня інфляції, або зростання обмінного курсу. На перший погляд, збільшення швидкості має призводити до підвищення рівня інфляції так само, як це відбувається внаслідок зростання грошової пропозиції. Справді, прискорення обігу грошей вказує