Гроші визначаються купівельною вартістю, а ціна грошей визначається як їх валютний курс. Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано як їхня купівельна спроможність, їх цінність порівняно з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити:

.

Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін, оскільки ці величини є обернено пропорційними.

Зміна вартості грошей може визначатися:

на основі індексу роздрібних цін;

на основі індексу оптових цін;

через дефлятор ВНП (порівняння номінального і реального ВНП).

4.Функції грошей: їх суть, сфери використання і відмінності

Сутність грошей виявляється в їх функціях. Зміна економічної природи сучасних грошей в порівнянні із товарними грошами зумовила модифікацію їх функцій. В теорії грошей традиційно виділяють п’ять основних функцій: 1) міра вартості; 2) засіб платежу; 3) засіб обігу; 4) засіб нагромадження; 5) світові гроші. У змісті функцій грошей знайшов відображення еволюційний рівень їх розвитку.

Функція міри вартості проявляється у вимірюванні в грошах вартості товарів чи благ, визначення їх ціни. Встановлення ціни уможливлює еквівалентний обмін між товаровиробниками. З метою забезпечення виконання функції міри вартості держава встановлює масштаб цін, визначаючи певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту.

Виконуючи функцію обігу, гроші виступають тимчасовим посередником у товарному обороті. При купівлі товарів гроші повинні бути в наявності чи у готівковій формі чи в електронному вигляді. Виконання функції обігу можна зобразити формулою: Т1 – Г – Т2. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію міри вартості.

Функція грошей як засобу платежу відображає характер кредитних відносин – купівлю-продаж товарів у кредит. Розвиток кредитних відносин і банківської системи все більше обмежують застосування грошей як засобу обігу і розширюють їх використання в ролі засобу платежу. Переважання грошей як засобу платежу ніж обігу в більшій мірі притаманне розвинутій економіці, оскільки виконання грошима функції платежу не виключає можливість взаємної неплатоспроможності.

Гроші можуть вилучатися з товарного обігу, виконуючи функцію нагромадження на банківських рахунках та створення багатства окремих господарюючих суб’єктів. Проте, велика кількість грошей в бюджеті держави не свідчить про рівень її багатства. Багатство держави визначається обсягом виробництва і споживання продукції та благ.

Банки, нагромаджуючи гроші на рахунках фізичних і юридичних осіб, трансформують їх у позику, за рахунок якої фінансуються інші структурні ланки народного господарства. Отже, виконуючи функцію нагромадження гроші виступають фактором виробництва, здатним приносити дохід.

Вихід товарно-грошового обміну за межі національних економік зумовлює виконання грошима функції світових грошей. На міжнародних валютних ринках відбувається порівняння купівельної спроможності різних національних грошових одиниць і встановлюється валютний курс. Економічний розвиток країн та світових зв’язків зумовлює виділення з-поміж багатьох національних одиниць кількох – найбільш поширених та стабільних, які і виконують роль світових грошей обслуговуючи міжнародний товарно-грошовий обіг. Останнім часом функцію світових грошей на міжнародному рівні виконують долар та євро. Виступаючи в ролі світових грошей вони одночасно виконують решту функцій на міжнародному рівні: міри вартості, засобу платежу, засобу обігу та нагромадження.

5.Сучасна економічна роль золота і дорогоцінних металів

Роль золота та інших дорогоцінних металів в економіці України має диверсифікований характер. Дорогоцінні метали, завдяки своїм фізико-хімічним і естетичним властивостям, широко використовуються у технічному виробництві, медицині, хімічній промисловості, ювелірній справі. З іншого боку золото, платина і срібло продовжують виконувати роль валютних металів в державних резервах і приватних скарбах. Формування і накопичення золотовалютного резерву проводиться з метою забезпечення стабільності грошової одиниці на внутрішньому та зовнішньому ринках та підвищення кредитоспроможності країни.

Ціна золота на світовому ринку є вадливим показником для монетарної політики держав. Золото продовжує залишатися досить ліквідним резервним активом центральних банків провідних країн світу, а також зростають обсяги накопичення дорогоцінних металів у вигляді скарбів приватними особами, оскільки є особливою формою збереження капіталу в умовах інфляції. При зміні економічних процесів золото реалізують на золотих ринках і воно перетворюється в реальні гроші.

Важливою перевагою нагромадження скарбів у вигляді дорогоцінних металів перед паперовими грішми є відсутність необхідності зовнішньої державної гарантії. Дорогоцінні метали на ринку користуються незмінним попитом, який випереджає пропозицію, а ціна на них постійно залишається високою.

В Україні правові засади і принципи державного регулювання використання і зберігання дорогоцінних металів регулюють Закони України: «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

Операції з дорогоцінними металами здійснюються Державною скарбницею Національного банку України, що є окремим структурним підрозділом НБУ, призначеним створювати і зберігати запаси дорогоцінних металів та каміння і проводити операції з ними, створюючи золотовалютні запаси, які зараховуються до активів НБУ. Скупні пункти скуповують дорогоцінне каміння та метали у громадян за купівельними цінами, затвердженими міністерством фінансів за погодженням з НБУ та Міністерством економіки.

6.Роль грошей як інструмента регулювання економіки України

Гроші виступають основним інструментом регулювання економіки України, оскільки обслуговують не тільки сферу виробництва продукції, а і сферу обігу. Стимулюючий вплив на розвиток виробництва має короткострокове зниження вартості грошей на грошовому ринку, яка втілюється у величині позичкового відсотка за використання тимчасово вільних фінансових ресурсів. Це дає можливість залучити капіталовкладення у виробництво продукції, що зумовить зростання обсягів товарного виробництва і відновлення вартості грошей. Зростання позичкового відсотка гальмує розвиток економічних процесів у державі, зменшуючи обсяги запозичень та скорочуючи обсяги товарного виробництва,