б) за упущення або недоліки, допущені нотаріусом (судовим виконавцем) при опротестуванні;

в) за незалежні від банку обставини, які можуть привести до невигідних для комітента операцій.

Доміциляція векселів. Доміциляцією є призначення платником за векселем будь-якої третьої особи, а такі векселі ѕ доміцильованими.

При доміциляції векселедержатель або доміциліат робить на лицьовому боці векселя напис “Доміцильований” або “Платник ѕ (особа)”. Цей напис завіряється підписом доміциліата.

Доміциліатом може виступати будь-яка юридична особа, що відповідно до чинного законодавства є субўєктом вексельних відносин в Україні. Поряд з тим найбільшого поширення ця операція набула в банківській сфері, а іншими підприємствами практично не виконується.

Банки здійснюють доміциляцію векселів на підставі договору з векселедавцем (за простим векселем), платником або трасантом (за переказним векселем).

При здійсненні операції доміциляції платник за векселем бронює певну суму коштів для оплати векселя на окремому рахунку в банку, з якого банк здійснює оплату векселя при предўявленні його векселедержателем. Банк сплачує вексель лише за умови наявності на окремому рахунку повної суми коштів, необхідних для оплати векселя.

Після укладення угоди про доміциляцію платник має перерахувати кошти у розмірі, достатньому для погашення векселя, на балансовий рахунок банку №911 “Розрахунки банків за доміцильованими векселями” у строки, що визначені цією угодою.

Предўявлення до акцепту доміцильованого переказного векселя має бути здійснене в присутності представника банку-доміциліата або через цей банк.

Авалювання векселів. Аваль ѕ гарантія третьої особи оплатити вексель, якщо зобовўязана за векселем особа буде не в змозі зробити це самостійно. Особа, яка падала аваль (аваліст), стає солідарно зобовўязаною за векселем у разі його неоплати особою, за яку цей аваль наданий.

Банк може здійснити авалювання векселя на підставі договору з будь-якою зобовўязаною за векселем особою.

Аваль виражається за допомогою напису на лицьовому боці векселя або на додатковому аркуші (алонжі): “Вважати за аваль”, “Як аваліст за (назва юридичної особи, за яку наданий аваль)”, “Авальований” та будь-яким іншим рівнозначним написом, який підписується авалістом. В авалі обовўязково має бути вказано за кого він виданий, в протилежному випадку він вважається виданим за векселедавця.

Аваль векселя банком здійснюється лише після грунтовної перевірки його юридичної і економічної надійності. Аваль не втрачає своєї сили внаслідок недійсності зобовўязання, за яке він був наданий (недійсності підпису юридичної особи, її фінансової неспроможності тощо), крім випадку дефекту форми (оплата за векселем не є безумовною, вексельна сума не виражена чіткою кількістю грошових одиниць, відсутні будь-які з обовўязкових реквізитів тощо).

Договір між банком і клієнтом щодо надання останньому аваля на векселі укладається на строк, який визначається в залежності від строку платежу за векселем. Договір може передбачати встановлення комісійної винагороди банку за здійснення авалю.

У разі неоплати платником предўявленого йому векселя векселедержатель звертається з пропозицією про оплату до банку-аваліста.

Після оплати авальованого векселя банк-аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх зобовўязаних за векселем осіб.

Після належного протеста векселя в неплатежі, здійсненого векселедержателем, останній набуває право звернення позову до всіх зобовўязаних осіб, в тому числі до банку-аваліста.

Підпис аваліста означає, що гарант бере на себе відповідальність за вексельні зобовўязання, якщо боржник трасант і індосант не спроможні оплатити цей вексель. Оплачуючи вексель, аваліст набуває права, що випливають з переказного векселя, тобто він може виставити претензії до осіб, відповідальних за вексель. Таким чином, вексельне право передбачає в першу чергу задоволення вимог всіх тих, хто придбав цей вексель як надійний цінний папір. Аваль збільшує надійність векселя і тим самим сприяє вексельному обігу.

Протест векселів. Протест може бути поданий згідно правових норм. Протест векселя ѕ це офіційний документ, оформлений на спеціальному аркуші, в якому зазначено відповідно невиконане зобовўязання за векселем.

Протест може бути здійснений у разі неакцепту або неплатежу. Така відмова повинна бути засвідчена відповідним документом.

Власник векселя повинен сповістити свого індосанта і векселедавця пронеакцепт або про неплатіж, або, у разі застереження “оборот без витрат”, ѕ за днем предўявлення. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, наступних за днем одержання ним повідомлення сповістити свого індосанта про одержане ним повідомлення із зазначенням найменувань і адрес тих, хто надіслав попередні повідомлення і так далі, аж до векселедавця (схема 2). Таке повідомлення отримало назву нотифікації. Нотифікація складається довільної форми. Єдина мета її ѕ як можна скоріше повідомити трасанта та осіб, які зробили на векселі передаточні написи.

В тому разі, якщо хто-небудь з індосантів не вказав своєї адреси, або вказав її нерозбірливо, то достатньо, щоб повідомлення було надіслано тому індосанту, який йому передує. Той, хто не надішле повідомлення у зазначений строк, не втрачає свого права він несе відповідальність за збиток, який може спричинитися через його недбалість, з тим однак, що розмір відшкодування не може перевищити суми переказного векселя.

Векселедавець, індосант або аваліст можуть через включення у документ і надписаного застереження “оборот без витрат”, “без протесту” або будь-якого іншого рівнозначного застереження звільнити власника векселя від учинення (для здійснення його прав регресу) протесту в неакцепті або у неплатежі. Це застереження не звільняє власника векселя ні від предўявлення переказного векселя у встановлені строки, ні від надписання повідомлення. За недотримання строків несе відповідальність той, хто посилається на цю обставину у суперечці з власником векселів.

Малюнок 5.2. Протест переказного векселя

Повідомлення

Протест у разі Вексель Пові- Послідовний

неплатежу до оплати домлення регрес вимог

Непослідов-

ний регрес вимог

“В”