Разом з тим Нацбанк постійно кредитував розвўязання найбільш важливих господарських проблем за ставкою, котра була значно нижчою від офіційно встановленої. У грудні 1993 року в умовах зростання цін на 90,3% кредити рефінансування були надані за ставкою У ПЕРЕРАХУНКУ НА МІСЯЦЬ 10,9% ѕ тобто, У 9 РАЗІВ МЕНШОЮ! У січні 1994 року інфляція становила 23,8%, а Нацбанк рефінансував економіку за ставкою 10,5%. Цієї політики дотримувалися протягом усього 1994 року ѕ фактичні середньозважені облікові ставки регулювалися на рівні, що був у 1,5-2 рази меншим від офіційно встановленого.

З жовтня року розпочато поступове наближення цін та тарифів до рівнів витрат, що обўєктивно складаються у нашій економіці. Проте майже відразу намітився новий сплеск інфляції. Аби запобігти перетіканню грошей у лихварські торгово-посередницькі структури Нацбанк був змушений підняти облікову ставку до 25% з розрахунку на місяць, хоч це не зробило її позитивною.

Виходячи з Програми економічної стабілізації передбачено розвўязання комплексу наступних задач:

1. Забезпечення позитивних, вищих за інфляцію, рівнів процентів по кредитах та депозитах;

2. Удосконалення кредитування розвўязання найболючіших проблем суспільного виробництва (зокрема, структурної перебудови) маючи за мету стримання зростання грошової маси понад узгоджені з Урядом орієнтири;

3. Розвиток фінансового ринку з метою створення сучасних механізмів регулювання обсягу грошей у обігу;

4. Запровадження обўєктивного курсоутворення як засобу розвитку експорту та обмеження імпорту;

5. Удосконалення системи платежів та взаєморорозрахунків.

6. Удосконалення банківської діяльності;

7. Підготовка до проведення грошової реформи.

Передбачається поступово запроваджувати загальноприйняті у світовій банківській практиці інструменти регулювання процесів на грошово-кредитному ринку. Про що саме йдеться?

1. Кредити Уряду надаватимуться на платній основі.

2. Нацбанк надаватиме традиційні кредити рефінансування комерційним банкам під заставу цінних паперів (як державних, так і банківських) та векселів, що мають товарну основу. Це стимулюватиме розширення попиту на боргові зобовўязання Уряду і банків та активізуватиме використання векселів у розрахунках, що, в свою чергу, сприятиме подоланню платіжної кризи. Забезпеченість отримувачів активами буде необхідною передумовою одержання кредитів.

3. Запроваджуються ефективні механізми регулювання грошово-кредитного ринку. Йдеться про кредитні аукціони, вексельне редисконтування, депозитні сертифікати. Це еквівалентно збільшенню платіжних засобів у обізі та скороченню прямої емісії, яка прискорює інфляцію.

За 1995 рік Нацбанком проведено 20 кредитних аукціонів з продажу кредитів комерційним банкам для подальшого кредитування субўєктів господарської діяльності. Обсяг продаж склав 35,1 трлн. крб., в т.ч. через 14 цільових кредитних аукціонів 30,8 трлн. крб. З них:

1. Нацбанк удосконалює механізми підтримки комерційних банків діяльність яких спрямована на залучення коштів у довгострокові депозити та кредитування структурної перебудови і підвищення ефективності підприємств.

Враховуючи необхідність надання кредитної підтримки підприємствам паливно-енергетичного та агропромислового комплексів Нацбанк дозволив (як виняток) Промінвестбанку, Укрсоцбанку та банку “Україна” зарахувати залишки готівки в касах у випадку недорезервування необхідної суми коштів на коррахунках.

Формування ринку цінних паперів.

Сучасний фінансовий ринок має стати основою зваженого грошового регулювання економіки.

1. Національний банк України за дорученням Уряду розпочав продаж державних облігацій внутрішньої позики 1995 року. Ці кошти фінансуватимуть дефіциту Державного бюджету. Починаючи з березня проведено 20 аукціонів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики які дозволили залучити до бюджету біля 20 трлн. крб.

Відбувається процес створення вторинного біржевого ринку державних цінних паперів. Це стимулюватиме розвиток біржевого ринку корпоративних цінних паперів. Забезпечуватиметься ліквідність фінансових інструментів, що вже існують. Буде надано імпульсу до запровадження нових фінансових інструментів (опціони, фьючерси, форварди тощо). Функціонування вторинного біржевого ринку державних цінних паперів дозволить значно, на порядок, збільшити залучення коштів на первинному ринку для фінансування державних потреб сучасними засобами. Тим самим реалізуватиметься один з неемісійних шляхів фінансування структурних зрушень.

2. Опрацьовується можливість випуску ощадних сертифікатів Нацбанку, виражених у доларах США, та депозитних сертифікатів у карбованцях. У такий спосіб гроші комерційних банків, а через них ѕ підприємств і населення мобілізуватимуться на розвўязання найважливіших проблем. Водночас нейтралізуватиметься небажаний вплив вільних грошей на зростання цін.

Є можливість РОЗМІЩЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ. До подібного кроку свого часу вдався Ізраїль, почавши розміщення за кордоном державних бонів. Сподіваємось, що цей захід не тільки допоможе залучити тверду валюту для піднесення економіки України, а й матиме значний морально-консолідуючий ефект.

3. Передбачено створення розгалуженої мережі регіональних дилінгових центрів, що функціонуватиме у реальному режимі часу. Вільна, регульована державою купівля-продаж державних цінних паперів та кредитних ресурсів забезпечить визначення реальної ціни грошей та взаємовигідне регулювання попиту та пропозиції на гроші.

Нацбанк вважає за необхідне продовжувати курс на створення умов для обўєктивного формування курсів, захисту національної валюти та стабілізації національної грошової системи в цілому, на розвиток внутрішнього валютного ринку. Це дасть змогу скоротити дефіцит платіжного балансу, збільшити надходження іноземної валюти, створити умови для економічно обгрунтованого імпорту необхідних товарів.

Підвищення обўєктивності курсоутворення йтиме шляхом децентралізації та лібералізації валютного ринку. Належний контроль блокує вплив різних випадковостей та мафіозних структур на визначення курсів, спроби спекуляції на курсових різницях. Створювана мережа регіональних бірж працюватиме у режимі реального часу з метою досягнення єдності курсів.

Комерційні банки є повноправними субўєктами валютного ринку, що сприятиме обўєктивізації курсоутворення. Поетапно