Але у відповідності, із п.п. 4.2.10 ст. 4 цього ж Закону вексель віднесений до платіжних документів. До речі, платіжним документом вексель названий і в статті 129 ГК, поряд із чеками й акредитивами.

У п. 7.9 ст. 7 Закону про податок на прибуток, що визначає порядок оподатковування операцій із борговими зобов'язаннями, вексель виступає у вигляді боргового зобов'язання. Так само характеризується вексель і у пункті 4.8 ст. 4 Закон про ПДВ.

У Інструкції № 7 знаходимо перелік форм розрахункових документів, до яких віднесений і вексель. Виходячи з того, що зазначена Інструкція регулює загальні принципи організації безготівкових розрахунків, можна вважати, що розрахунки векселями є однієї з форм безготівкових розрахунків. Той факт, що цінний папір цілком може бути використаний для здійснення розрахунків, підтверджується також і абзацом 4 статті 1 Закону про ЦП.

У той же час Інструкцією № 7 визначено, що безготівкові розрахунки між підприємствами і фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів. Виникає питання: як за допомогою векселя, що не є коштами, здійснюються безготівкові розрахунки? Очевидно, безготівковим розрахунком усе-таки буде являтися перерахування коштів на рахунок векселетримача.

Вексель, крім всього іншого, є також і валютною цінністю (на підставі статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «ПРО систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі - Декрет № 15-93) і статті 1 Закону України «ПРО зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-ХII (далі - Закон про ЗЄД)). Крім того, зазначеними документами розмежовані поняття векселя (як цінного паперу) і платіжного документа.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону про податок на прибуток всі цінні папери віднесені до товарів, за винятком тих, що використовуються в операціях по їхньому випуску (емісії) і погашенню. Виходячи з такого визначення, в цілях оподатковування вексель є товаром на всіх етапах його обігу, окрім операцій з його видачі і пред'явленню до платежу.

Неможливо однозначно стверджувати, чим же є вексель, не розглянувши конкретну історію операцій, у яких він застосовувався. Отже, аналіз основних положень Закону про податок на прибуток треба проводити із точки зору впливу вексельних операцій на об'єкт оподатковування в кожній конкретній ситуації.

Операції з видачі і погашенню є класичним прикладом його використання в якості засобу надання комерційного кредиту. Ці операції (у випадку якщо вони не опосредуються здійсненням індосамента) прості і з погляду відображення їх у податковому обліку.

Відповідно до п.п. 4.2.10 ст. 4 Закону про податок на прибуток не включається до складу валового доходу номінальна вартість узятих на облік, але не оплачених (не погашених) цінних паперів, що засвідчують відношення позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку в якості забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів і інших подібних платіжних документів).

Незважаючи на те, що Закон про податок на прибуток не дає визначення терміну «узяті на облік цінні папери», у даному випадку, як видно, мова йде про вартість векселя, відбиту в бухгалтерському обліку векселетримача.

Таким чином, одержання векселя в якості забезпечення або підтвердження заборгованості векселедавця з метою оподатковування не відбивається в складі валових доходів векселетримача.

Що стосується векселедавця, то відповідно до п.п. 4.1.1 ст. 4 Закону про податок на прибуток у валовий дохід не включається вартість векселя при здійсненні операцій по їхньому первинному випуску (розміщенню) і операції по їхньому кінцевому погашенню.

Таким чином, можна сказати, що ні для векселедавця, ні для векселеотримувача (першого власника) видача (одержання) векселя не призводить до яких-небудь податкових наслідків.

Що стосується операцій по торгівлі цінними паперами (у тому числі, і векселями), то порядок їхнього оподатковування регулюється п. 7.6 ст. 7 Закону про податок на прибуток.

На підставі цього підпункту Закону платник податку з метою оподатковування веде окремий облік фінансових результатів операцій по торгівлі цінними паперами. Далі розглянемо механізм впливу фінансового результату таких операцій на оподатковуваний прибуток підприємства.

У випадку, якщо протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку з придбанням цінних паперів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до їхнього повного погашення (абзац 2 п.п. 7.6.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток). .

Якщо від'ємне значення об'єкта оподатковування не погашається платником податку за рахунок отриманих їм таких доходів, об'єкт оподатковування таких звітних (податкових) кварталів не зменшується на непогашену суму від'ємного значення об'єкта оподатковування,

Абзацом 3 п.п. 7.6.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток визначено, що у випадку якщо протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку в зв'язку з продажем (відчуженням) цінних паперів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку з придбанням цінних паперів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду. Як бачимо, доходи від таких операцій «не чекають» витрат, а включаються у валові доходи відразу.

При цьому прибуток, отриманий від продажу цінних паперів протягом звітного періоду, відбивається в