В національній монетарній політиці доцільно використати деякі компоненти “грошового правила” М.Фрідмена. Обсяги грошової маси потрібно встановлювати з урахуванням макроекономічної рівноваги та механізму оперативного переливання капіталів у регіональних та галузевих системах. Доцільно встановити граничний рівень зростання грошової маси відповідно до приросту ВВП.

Пряме обмеження грошової маси, як показала практика, не забезпечує автоматично нормалізації грошового обігу. Наприклад, у США у 80-ті роки зростання грошової маси було вищим, ніж у попередні десятиріччя, а середні темпи інфляції скоротилися. Тому встановлення для банківської системи прямих кількісних обмежень (тобто застосування монетарного інструментарію прямої дії) не може ефективно використовуватися у довгостроковому періоді і , безумовно, не може ефективно розглядатися як інтрумент монетарної політики, якому слід віддавати перевагу. Разом з тим НБУ повинен мати змогу застосувати прямі кількісні обмеження особливо в перехідний період розвитку економіки та фінансового сектора.

Механізм формування пропозиції грошей.

У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг у країні. Серед них важливе місце належить показнику “грошова база”, який широко використовується при визначенні потенційних можливостей емісії і прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база ѕ це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якої через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей.

За структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки в сейфах (залишків кас банків) та резервів комерційних банків, що знаходяться на рахунках у центральному банку. При цьому, загальний обсяг резервів комерційних банків включає суму запасів готівки у касах банків та їх коштів на рахунках в центральному банку

Отже, грошова база включає гроші готівкою (М0) і банківські резерви (R):

Мh = М0 + R. (1)

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей, ще називають ланкою підвищеної ефективності або “сильних” грошей. Цей показник відомий у монетарній теорії як Mh - hign - powered money. Він визначає категорію грошей, яка може безпосередньо контролюватися центральним банком, тобто відноситься до числа найбільш важливих показників діяльності банківської системи з точки впливу на ситуацію, що складається на грошовому ринку.

Грошовий мультиплікатор. Величина множника (коефіцієнта) на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на відкритому ринку, називається грошовим мультиплікатором.

Величину грошового мультиплікатора можна визначити як відношення:

Грошова маса М1

m = ѕѕѕѕѕѕѕѕѕ = ѕѕѕѕ , (2)

грошова база Мh

Грошовий мультиплікатор у більш широкому вигляді можна виразити формулою:

1 + c

m = ѕѕѕѕѕ , (3)

r + c

де, с ѕ відношення суми готівки до депозитів (візьмемо цей показник за 25 відсотків);

r ѕ норма обовўязкового банківського резерву ѕ (15 відсотків). Підставивши значення, отримаємо:

Одержаний коефіцієнт означає, у скільки разів зростатиме ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною до норми обовўязкових банківських резервів, а також до співвідношення між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що зі збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він примножує в кратно разів кількісні параметри грошової маси. Тобто він показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) від операцій на відкритому ринку. У нашому прикладі величина грошового мультиплікатора становить 3,125. Якщо центральний банк закупить пакет цінних паперів на 1 мільйон доларів, то грошова маса відповідно зросте на суму 3,125 мільйона доларів.

Значення цього показника може змінюватися, тому що воно залежить від монетарної політики банків та поведінки населення, попри все грошовий мультиплікатор у мміру стабільний. В економіці України він лишався постійним протягом 1993 та 1994 років на дуже низькому рівні 1,35; почав зростати з листопада та досяг значення 1,50 в січні 1995. Відповідно фактичний процент резервування знаходився на дуже високому рівні ѕ більш ніж 50% депозитів, хоча норма обовўязкових резервів повинна була складати 15%.

Графік 1. Грошовий мультиплікатор

(грудень 1992 ѕ січень 1995)

Джерело: оцінки Європейського Центру макроекономічного аналізу України.

В цілому слід відмітити, що центральний банк у меншій мірі контролює механізм грошового мультиплікатора, ніж грошову базу. Недивлячись на те, що центральний банк визначає норму резервних вимог, облікову ставку, але він не може безпосередньо впливати на співвідношення резервів і депозитів і тим більше контролювати співвідношення готівки і депозитів, які зберігаються насселенням.

Пропозиція грошей. Нагадаємо,що пропозиція грошей (Ms) прямо пропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора. Для її визначення побудуємо рівняння:

1 + c

Ms = Mh * ѕѕѕѕѕ, або Ms = Mh * m (4-5)

r + c

Отже, із рівняння (4) можна зробити висновок, що взаємодія двох величин: грошової бази і грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси тобто додаткової пропозиції грошей.

Таким чином, розглядаючи механізм формування пропозиції грошей, ми переконалися, що центральний банк може суттєво впливати на пропозицію грошей, хоч і