AD^ -> t4 -> W^ -> MCt -> J°t, де U- рівень безробіття;

Л/С—граничні витрати. W — рівень зарплати; усі міркування, які випливають із кривої Філліпса, мають обгрунтування за умови, що продуктивність праці лишається незмінною. Якщо ж, наприклад, продуктивність праці (виробіток на одного працівника) зростає швидше, ніж зарплата, то, навпаки, ціни зменшуються. Отже, зв'язок

w1~ -> мс Т -> рї

справедливий лише за двох умов: коли продуктивність лишається незмінною або коли зарплата зростає швидше, ніж продуктивність.

Традиційно крива Філліпса зображається в координатній площині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції. А сама крива розглядається як набір альтернативних комбінацій інфляції і безробіття. Ще більш конкретно криву Філліпса можна визначити як криву, що відображає можливий компроміс між безробіттям та інфляцією: із збільшенням безробіття інфляція зменшується.

Примітка

Крива Філліпса досить прискіпливо перевірялась на відповідність фактичному станові речей. Історія інфляції і безробіття, зокрема у США 60-х років, досить точно "відтворювала" криву Філліпса. Так, у 1969 p. рівень безробіття становив понад 5%, а рівень інфляції менш як 2%; у 1968 p. рівень безробіття був близько 3,5%, а інфляція перевищувала 5%. Але перша половина 70-х років засвідчила, що крива Філліпса як модель поєднання інфляції і безробіття виявляється справедливою не завжди. У 1973-1975 pp. відбувалося одночасне зростання і інфляції, і безробіття. В 1976-1979 pp. розвиток економіки знову відповідав кривій Філліпса.

В цілому досвід 70-80-х років засвідчив, що рух вздовж кривої Філліпса ліворуч-вгору (коли зменшення безробіття досягається за рахунок збільшення інфляції) виявляється більш простим, ніж зворотний рух праворуч-вниз. "Плата" за зменшення інфляції у вигляді зростання безробіття виявляється більш значною, ніж "плата" за зменшення безробіття за рахунок підвищення інфляції.

Крім власного підвищення зарплати і граничних витрат, значний вплив на формування рівня інфляції мають передбачення щодо зростання цін. В основі кривої Філліпса лежить припущення, що вони перебувають на нульовому рівні. Якщо ж вони виникають, то це має спричиняти зсув кривої Філліпса вгору (графік 5).

Пояснення до графіка.

1. На вертикальній осі цього графіка, на відміну від попереднього, де на вертикалі відкладався рівень зарплати, позначено зміни в цінах. Це зроблено на підставі того, що, як уже зазначалось, зростання зарплати спричиняє зміну цін.

2. Пунктирні лінії Ph, та Phy ілюструють зрушення кривої Філліпса під впливом передбачень змін у цінах.

Підставою для нового зображення кривої Філліпса

як Ph, та Phy є те, що, передбачаючи зростання цін (на нашому графіку передбачається 10%-не зростання), працівники вимагатимуть 10% зростання зарплати при незмінній пропозиції праці (тобто при 4,5%-ному рівні безробіття). Отже, ціни наступного року під впливом зрослої зарплати збільшаться (у нашому випадку — на 10%). На третій рік зростання цін сягне 20%, якщо передбачення річного зростання цін залишиться на рівні 10%. Виникає проблема;

як зупинити цю тенденцію до реального зростання інфляції під впливом передбачуваного зростання цін?

Відповідно до кривої Філліпса, якщо сукупний попит зменшиться до рівня, що передбачатиме безробіття на рівні, скажімо, близько 6%, то рівень зарплати врешті-решт стане меншим, ніж рівень інфляції. Це знизить реальний рівень інфляції і зменшить його передбачення. Крива Філліпса повернеться у стан, коли природний рівень безробіття (4,5%) забезпечить нульову інфляцію.

Різновидом одночасно і інфляції попиту, і інфляції витрат є так звана "інфляція, пов'язана зі спядол/'. Її модель, розглянута, наприклад, у книзі Едвіна Дж. Долана та Дейвіда Е. Ліндсея , цікава для нас тим, що досить точно відтворює ситуацію в Україні. Початок інфляції в нашій країні пов'язаний із надмірним сукупним попитом та постійними інфляційними очікуваннями. Графічно інфляція, пов'язана зі спадом, має такий вигляд (графік 6).

Пояснення до графіка:

1. Ситуація, відображена на графіку, передбачає, що завдяки діям уряду в галузі бюджетно-податкової або грошово-кредитної політики обсяги виробництва утримувалися на рівні вищому, ніж природний (точка Е^ лежить праворуч від лінії довготермінової пропозиції).

2. Якщо економіка перебуває у стані постійної інфляції, то природною реакцією виробників є скорочення обсягів виробництва. Слідом за зсувом лінії сукупного попиту праворуч (від A Df до A D-,) відбувається лівосторонній зсув лінії сукупної

пропозиції (від ASi до AS-, і AS^ ) та зростання цін.

3. Лівосторонні зсуви лінії AS спричиняють ситуацію, коли обсяги виробництва спочатку зменшуються до природного рівня, а потім стають меншими, ніж цей рівень (точка Ј4 )розглянута модель ґрунтується, по-перше, на тому, що, коли інфляція виникає в результаті зростаючого попиту, то, найімовірніше, уряд, відчувши її негативні наслідки, починає обмежувати інфляцію саме стримуванням сукупного попиту. По-друге, в моделі враховано інерцію виробників у їх ставленні до цін. Проіснувавши певний час в умовах інфляції, навіть якщо відбувається реальне обмеження сукупного попиту, люди очікуватимуть зростання цін.

Власне інфляція, пов'язана зі спадом, припадає на інтервал між точками Еї та Ј4. Саме тут інфляція поєднується із скороченням обсягів виробництва нижче від природного рівня та з появою безробіття, що перевищує природний рівень.

Що в розглянутій моделі є несхожим на ситуацію в Україні і

що її нагадує?

Несхожість полягає передусім у тому, що в розглянутій моделі вихідна точка Е\ передбачає, що реальні обсяги випуску перевищують природний рівень виробництва. В одній із попередніх тем ми вже наголошували на тому, що економічна система України не забезпечує випуску на рівні природних можливостей. Крім того, скорочення обсягів виробництва в наших умовах спричиняється не лише передбаченнями інфляції, а й монополізованістю і "одержав-леністю" виробництва.

Схожість моделі з українською ситуацією