А.Сміт підкреслює важливу роль, яку відіграє зарплата у житті держави, поділяючи країни на три групи:

із прогресивним станом суспільства, коли зарплата зростає і становище працюючих покращується;

із регресивним станом суспільства, коли зарплата падає і становище працюючих стає гірше;

із сталим станом суспільства, коли заробітна плата залишається непорушною, а матеріальне становище працюючих залишається важким, але постійним.

А.Сміт приділяв велике значення високій зарплаті, кажучи, що вона стимулює працюючих до більш продуктивної праці, і категорично не погоджувався з Мальтусом, який вважав бідність робітників неминучою. Таким чином, основне достоїнство теорії А.Сміта стало те, що вона сприяла рухові шляхом добробуту суспільства в цілому.

Теорія доходів.

У теоріїі заробітної плати‚ А.Сміт вказував, що із створеної працею і визначеною кількістю цієї праці вартості товару‚ робітнику у вигляді плати за зусилля залишається лише деяка частина. Залишок доданої працею вартості представляє собою прибуток підприємця. Деяку суму із цього прибутку він повинен у ряді випадків віддати в якості земельної ренти чи створеного проценту, якщо був використаний заємний каапітал.

А.Сміт називав прибутком всю різницю між добавленою працею вартістю і заробітною платою‚ і в цьому варіанті мав на думці додану вартість. В іншій трактовці він розумів під прибутком залишок після сплати ренти, а також проценту, і тоді прибутком називав, по суті‚ підприємницький доход.

Розміри прибутку, за думкою А.Сміта, визначалися розмірами вкладеного у справу капіталу‚ а не складністю і важкістю праці по нагляду і управлінню, як визначали прибуток його попередники. Але він тут же говорив, що прибуток - це особливий елемент підтримки виробництва, закономірний результат продуктивності капіталу ‚ винагорода капіталістів за їх діяльність, працю, ризик. В цьому випадку подвійне тлумачення викликало явне протиріччя.

В теорії є і інше непорозуміння‚ так‚ якщо прибуток породжується неоплаченою працею, то вона повинна бути пропорційна кількості застосованої праці, а не застосованому капіталу.

Недивлячись на деякі недоліки в теорії А.Сміта, вона була достатньо прогресивною. Так‚ автор відмічав тенденцію доходу до зниження, і‚ вказував, що він більш низький в розвинутих капіталістичних країнах. Крім того, не слід забувати, що А.Сміт жив більш ніж 200 років тому, і необхідно відноситися до його поглядів з розумінням.

Теорія продуктивної праці.

А.Сміт прагнув вияснити, які види праці сприяють зростанню багатства нації. Ця проблема зберігла своє значення і до наших днів. Для її вирішення він поділяв працю на продуктивну і непродуктивну.

Продуктивною А. Сміт вважав працю, яка створює додану вартість, і пояснював це‚ на прикладі робітника мануфактури, праця якого збільшує вартість матеріалів над якими він працює, на вартість утримання робітника і прибутку власника виробництва. Працю, яка сплачена із прибутку, А.Сміт називав непродуктивною. Так відомий його приклад про слугу, якого утримують на доходи хазяїна будинку і пряця якого не створює вартості.

Однак А.Сміт паралельно висуває ще один принцип розподілу продуктивної і непродуктивної праці: перша втілюється в продукті, що має якийсь термін життя чи служби, а друга ніде не фіксується. Насправді ця умова не є обов’язкова‚ достатньо взяти види праці, які представляють собою продовження сфери виробництва в сфері оббігу (транспорт), і твердження втрачає зміст.

Але така трактовка праці дозволяє А.Сміту зробити сміливі зауваження, що праця монарха, урядовців, юристів, армії тощо‚ непродуктивна. Подальша логіка веде до того, що із зменшенням частки непродуктивних робітників у суспільстві‚ швидше зростатиме його благополуччя. Така точка зору ще раз підтвердила, що А.Сміт був прихильником прогресивної буржуазії.

Теорія капіталу.

Економічна система А.Сміта базувалася на погляді, що капітал представляє запаси, які призначені для подальшого виробництва.

В своїх поглядах на основний і оборотний капітал‚ А.Сміт виражав думки фізіократів, але переборов обмеження їх розуміння продуктив-ного капіталу (що дає приріст вартості) як тільки капіталу, що зайнятий в сільському господарстві. Категорії А.Сміта застосовуються не до одного капіталу фермера, але і до всякої іншої форми продуктивного капіталу.

Під оборотним капіталом А.Сміт розумів капітал, що застосовується на одержання прибутку, який постійно виходить у власника в одній формі.і повертається до нього в іншій.

Оборотний капітал за А.Смітом складається із чотирьох частин:

грошей, за допомогою, яких здійснюється повернення інших його частин;

запасів продуктів, крім тих, що знаходяться в розпорядженні самих споживачів;

сировини чи напівфабрикатів, що знаходяться в процесі незавершеного виробництва;

готових, але ще не реалізованих товарів.

Головним А.Сміт називав капітал, який приносить прибуток “без переходу від одного власника до іншого і без подальшого оберту”. До нього він відносив:

машини і засоби праці;

будівлі, що слугують для торгово-промислових цілей;

покращення землі;

корисні особливості членів суспільства.

А.Сміт виключно велике значеня придає накопиченню капіталу. Він говорить, що, зберігаючи значну частину доходів і розширюючи виробництво, власник підприємства дає роботу додатковій кількості робітників і сприяє зросту багатства всього суспільства.

В цілому теорія основного і оборотного капіталу представляється вельми цікавою, хоча в ній і існує ряд помилок. Так, неможна сказати, що капітал, вкладений в машини чи нерухомість, не обертається. Напроти, його вартість по частинам переноситься конкретною працею на виробляємий товар (у вигляді амортизаційних відрахувань), тому пов’язування капіталу з фізичними властивостями товарів неправильне. Тут А.Сміт змішує відмінності між основним і оборотним капіталом, з різницею між товарним і грошовим капіталом.

Теорія відтворення.

Погляд А.Сміта на накопичення капіталу був навіяний поглядами фізіократів. В його уяві накопичення капіталу проходить через перетворення доданої вартості в змінний капітал, що споживається