3 Планування собівартості транспорту газу

План по собівартості роботи трубопровідного транспорту розробляється після складання виробничої програми, плану технічного розвитку і організації виробництва, плану з праці і заробітної плати та плану матеріально-технічного постачання. В цих розділах плану виробничо-господарської діяльності підприємства визначено основні вихідні дані, на основі яких розраховується план по собівартості: обсяг транспортування нафти, нафтопродуктів чи газу, фонд заробітної плати, обсяги та ціни матеріалів, палива і енергії, призначених для споживання у плановому періоді і т.д.

Розробці плану по собівартості повинен передувати ретельний економічний аналіз виробничо-господарської діяльності. При цьому підводяться підсумки виконання плану у звітному періоді, аналізуються причини відхилення від планових показників, окреслюються шляхи покращення роботи (розвиток і вдосконалення виробництва, ліквідація втрат і непродуктивних затрат тощо).

При плануванні собівартості обов’язково враховують і вплив на неї факторів, що не залежать від діяльності підприємства (природні і кліматичні умови, сезонний характер споживання нафти, нафтопродуктів і газу, віддаленість від джерел енергії, зміну рівня цін на матеріали, перевезення, послуги і т.д.).

Щоб забезпечити належну якість плану по собівартості, при його розробці потрібно дотримуватись певної послідовності, а саме:

В плановий кошторис затрат не включаються непродуктивні затрати та втрати, пов’язані з порушенням технологічної дисципліни. Виключення складають втрати продукту при транспортуванні і зберіганні, які плануються в межах встановлених норм.

Розглянемо планування окремих статей затрат.

Заробітна плата включає основну і додаткову заробітну плату всіх категорій працівників. Сюди ж відносять і фонд заробітної плати позаспискового складу працівників, який відноситься за рахунок основного виробництва, а також фонд заробітної плати транспортних цехів, який планується за непромисловою групою працівників.

Заробітна плата виробничого персоналу розраховується окремо для осіб, що працюють за почасовою та відрядною формами оплати праці.

Сума основної заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу і охорони визначається виходячи з їх планової чисельності, діючих посадових окладів, тарифних ставок з врахуванням передбачених доплат і виплат.

Сума додаткової заробітної плати підраховується шляхом множення суми основної заробітної плати на середні норми додаткової оплати праці за невідпрацьований час. До складу витрат на заробітну плату включаються і премії робітникам, які виплачуються їм з фонду заробітної плати. Премії керівникам, спеціалістам, службовцям і робітникам, які виплачуються з фондів матеріального заохочення (прибутку), у витрати на заробітну плату не включаються.

Затрати по елементу “Заробітна плата” повинні повністю відповідати фонду заробітної плати у плані з праці і заробітної плати.

Відрахування на соціальні потреби визначаються за діючими нормативами від фонду заробітної плати. Протягом останніх кількох років ці нормативи періодично змінювалися і в даний час вони становлять: пенсійний фонд - 32%, фонд соціального страхування - 4%, фонд зайнятості - 1,5%.

Електроенергія. Планування затрат на покупну електроенергію обгрунтовується розрахунками загальної потреби як для виробничих (технологічних), так і господарських потреб. Для розрахунку загальної норми витрати електроенергії визначають сумарні витрати за групами споживачів і втрати в комунікаціях. Вартість електроенергії визначається діючими прейскурантами, причому в останні роки використовують диференційовані тарифи на електричну енергію за годинами доби.

Газ на власні потреби на підприємствах трубопровідного транспорту плануються за всіма виробничими процесами.

Витрата паливного газу на роботу газомотокомпресора визначається за формулою:

, (3.1)

де NГМК - ефективна потужність газомотокомпресора;

t - час роботи газомотокомпресора у плановому періоді;

q - питома норма витрати паливного газу.

Загальна витрата палива на роботу газових турбін визначається за формулою:

, (3.2)

де Qт - витрата газу на роботу турбіни під навантаженням;

Qхх - витрата газу при роботі турбіни в режимі холостого ходу;

Qп - витрата газу на пуск турбіни;

Qо - витрата газу на обкатку турбіни.

Витрата газу на роботу турбіни під навантаженням розраховується за формулою:

, (3.3)

де NI , NII , NIII - ефективна потужність послідовно з’єднаних нагнітачів I, II та III ступенів стискування;

t - час роботи турбіни під навантаженням в плановому періоді;

q - питома норма витрати паливного газу.

Витрата газу на роботу турбіни в режимі холостого ходу встановлюється в розмірі 4% від витрати газу на роботу турбіни під навантаженням.

Витрата газу на пуск чи обкатку газової турбіни також визначається за діючими нормативами.

Витрата паливного газу для газомоторних електростанцій визначається за формулою:

, (3.4)

де Wе - виробництво електроенергії протягом планового періоду;

qе - норма витрати газу на виробництва 1 Квтгод. електроенергії.

Витрата газу для опалювальних котелень залежить від тривалості опалювального сезону, числа годин роботи та типу котлів і визначається за формулою:

, (3.5)

де qk - годинна витрата газу на один котел;

t - середній час роботи одного котла в плановому періоді;

nk - число працюючих котлів.

Затрати підприємства на паливний газ підраховують шляхом множення планового його об’єму на ціну.

Матеріали. Затрати на матеріали, пару, воду, реагенти визначаються за місцями їх виникнення (на поточний ремонт основних фондів, утримання будівель і споруд і т.д.) на основі планів роботи виробничих цехів і служб. До цих затрат відносять витрату матеріалів, пари, води на виробничі потреби, а також знос автомобільної гуми, спецодягу, малоцінних і швидкозношуваних предметів. Вартість матеріалів (крім одоранту і реагентів) розподіляється за