Y – c”Y = Cr– c”T + Ir + Gr Y(1-c”)=Cr – c”T + Ir + Gr

dY c c”

---- = - ----- = mY/T Вираз - --- є мультиплікатором

dT 1-c” 1-c” державних податків.

Він відображає те явище,що зростання податків на певну величину зменшує випуск на іншу(більшу)величину.Чому спостерігається ефект примноження(мультиплікації)? Зростання податків зменшує доход,що зменшує рівень споживання,а це,у свою чергу, зменшує доход, який знову зменшує споживання, і так далі.

Сукупний ефект від зростання податків дорівнює мультиплікаторові,помноженому на величину зміни податків:

ДY = mY/T _ДT.

Тепер уявімо державу в ролі суб'єкта,що витрачає доходи,тобто формує попит на ринку товарів.Як державні витрати впливають на випуск? Знову звернемося до рівняння сукупних доходів(випуску),подавши його у дещо зміненому вигляді:

Y = Cr+c”(1-t)Y + Ir + G, де t - частка податків у сукупних доходах.

Рівняння цього виду дає змогу врахувати державну податкову політику(завдяки t) і зміни в державній політиці витрат.

Після диференціювання по G отримаємо:

dY 1

---- = -------- = mY/G Цей вираз є мультиплікатором

dG 1-c”(1-t) державних витрат і відображає,

наскільки зміна державних ви-

трат може змінити сукупні доходи(випуск).Загальний ефект від зміни витрат дорівнює мультиплікаторові,помноженому на величину зміни витрат (Y = mY/G G).

Економічний зміст цього явища такий:більш високий доход спричиняє більше споживання,а споживання,у свою чергу,збільщує доход.

Одним із елементів так званої "кейнсіанської революції" стало те,що Дж.М.Кейнс подав теорію у вигляді моделей,в яких зв'язки між величинами піддаються обчисленню і кількісній перевірці на підставі фактичних даних.У цьому сенсі кейнсіанство є "практичною"теорією. Її практичність виявилась і в тому,що з моменту появи кейнсіанства традиційною стає професія економіста-радника уряду з питань економічної політики.

6. Базова модель Кейнса: зайнятість

Кейнс сформулював свою концепцію як загальну теорію зайнятості. Але вона в дійсності далеко виходить за рамки власне теорії зайнятості. Кейнсіанська економічна теорія – це теорія досягнення та збереження макроекономічної рівноваги. При цьому значення зайнятості визначається тим, що в кейнсіанському трактуванні вона є основною причиною макроекономічної нестабільності.

Кейнсіанська теорія зайнятості заперечує висновки класичної теорії. Остання стверджувала: неможлива ситуація, коли рівень витрат буде недостатнім для закупівлі продукту, виробленого за умов повної зайнятості; якщо навіть рівень загальних витрат виявиться недостатнім, досить швидко економічний механізм ринку автоматично включає такі вежелі регулювання ,як ціна і заробітна плата (у тому числі і ставка процента), а тому скорочення загальних витрат не викличе зменшення реального обсягу виробництва, зайнятості і реальних доходів.

Всупереч цьому кейнсіанська теорія стверджує, що в ринковій економіці просто не існує механізму, який підтримує повн зайнятість. Навіть за значного рівня безробіття і суттєвій інфляції ринкова економіеа може бути збалансованою; повна зайнятість – скоріше випадковість, ніж закономірність. Ринкова екноміка без вільної конкуренції – не є саморегульованою системою, здатною до постійного процвітання; сьогодні не можна покладатись на те, що вона буде “розвиватись сама по собі” – такий висновок зробив Дж.Кейнс. Причини безробіття і циклічності криються в закономірностях руху витрат, заощаджень і інвестицій. Збалансованість економіки за класичними рецептами – через ціни і заробітну плату – уявляється проблематичною внаслідок їх негнучкості у бік зниження.

Висновки класичної теорії частково опирались на так званий закон Сея, який стверджував, що виробництво будь-якого обсягу продукту автоматично забезпечує доход, необхідний для закупівлі всього суспільного продукту, тобто пропозиція породжує свій власний попит.

Однак у такому простому розумінні закона Сея є очевидна вада. Адже нема гарантії, що отримувачі доходів використають їх повністю на закупівлю продукту. Якась частина доходів може заощаджуватися і не знайде відображення у попиті. У цьому випадку пропозиція не створює власного попиту, споживання буде не достатнім, а результатом буде зменшення доходів, розширення виробництва і повну зайнятість населення.

Кейнсіанська модель опирається на несподівану тезу: не пропозиція створює попит, а попит створює пропозицію. Саме підтримування, про що уже йшлося, ефективного сукупного попиту на високому рівні дозволить забезпечити зростання доходів, розширення виробництва і повну зайнятість населення.

Кейнсіанська модель грунтується на теорії мультиплікатора зайнятості, яка твердить: початкове зростання інвестицій створює первинну зайнятість у галузях, в які було здійснено інвестування; витрати додаткових працівників забезпечують розширення виробництва засобів споживання і вторинну зайнятість; у свою чергу, зростання сукупного поиту за рахунок нових працівників викличе ще певне зростання зайнятості і т.д. Так створюється ефект мультиплікатора зайнятості. Саме з мультиплікатора зайнятості розпочав Кейнс свої дослідження. Математично мультиплікатор зайнятості має такий вигляд:

Приріст зайнятості = мультиплікатор х приріст інвестицій

Виходячи із цього, можна зробити важливий висновок: приріс зайнятості визначає приріст доходу і обсягу суспільного виробництва. Тобто, мультиплікатор зайнятості визначає простий мультиплікатор, який розглядався вище, а теорія зайнятості є визначальною у кейнсіанській концепції. Слід врахувати, що кейнсіанська модель зайнятості основним регулятором безробіття вважає інфояцію, яка стимулює пропозицію грошей і, таким чином, збільшує ефективний попит. Дана модель виходить з того, що в економіці може виникнути або езробіття, абоінфляція. Регулюючи рівень інфляції, можна регулювати рівень зайнятості, чим вищі в країні будуть темпи інфляції,тим меншим має бути безробіття.

Сам Кейнс під час самої економічної кризи 30-х років думав подолати безробіття за допомогою інфляції. Популярність даної тези зросла в 40-50-х роках, коли низька форма інфляції розглядалась як майже безболісна ціна за майже повну зайнятість. Незначне надлишкове безробіття того періоду інтерпретувалось як результат економічної політики, що грунтувалась на