Наскільки Маркс надихався ідеями Кене, свідчить той факт, що безпосередньо під своєю схемою він зобразив у листі «Економічну таблицю», вірніше, саму її суть. Схема Маркса навіть у цьому первісному виді, звичайно, різко відрізняється від «Таблиці» Кене: у ній показаний дійсне джерело прибавочної вартості — експлуатація найманої праці капіталістами. Але важливо те, що в Кене містилася в зародку найважливіша ідея: процес відтворення і реалізації може безперебійно відбуватися тільки при дотриманні визначених народногосподарських пропорцій.

І Кене в «Таблиці», і Маркс у цій першій схемі виходили з простого відтворення, при якому виробництво і реалізація повторюються щороку в колишніх розмірах, без нагромадження і розширення виробництва. Це природний шлях від простого до складного, від частки до більш загального.

В другому томі «Капіталу», що був опублікований Енгельсом уже після смерті його автора, Маркс розвив теорію простого відтворення і заклав основи теорії розширеного відтворення, тобто відтворення з нагромадженням і збільшенням обсягу виробництва. Цим проблемам присвячені і найважливіші економічні роботи В. И. Леніна. Головна проблема, який займався Кене,— це, говорячи мовою сучасної науки, проблема основних народногосподарських пропорцій, що забезпечують розвиток економіки. Досить назвати цю проблему, щоб зрозуміти її крайню актуальність і важливість для сучасності. Можна сказати, що ідеї Кене лежать в основі склада тепер і в нашій країні, і в інших країнах балансів міжгалузевих зв'язків. Ці баланси відбивають виробничі взаємини галузей і грають усе велику роль у керуванні господарством.

Міжгалузевий баланс (інакше називаний баланс витрати — випуск) дає найбільш повний вихідний статистичний матеріал для аналізу виробництва і розподілу сукупного суспільного продукту і для планування економічно обґрунтованих народногосподарських пропорцій. Упровадження цього методу — одне із самих значних і практично важливих досягнень економічної науки нашого часу.

Чистий продукт. Основу економічної системи Кене становить його вчення про «чистий продукт», «Чистий продукт» у нього — це надлишок продукції, одержаний у сільському господарстві, над витратами виробництва. Створюється він, на думку Кене, лише в сільському господарстві, оскільки отут діє природа, здатна збільшувати споживні вартості. У промисловості відбувається не збільшення споживних вартостей, а лише їх складання, комбінування або зміна форм.

Отже, «чистий продукт» у Кене має натуральну форму, він є даром природи.] Це означав, що Кене, як і усі фізіократи, не розумів суті вартості і зводив її до споживної вартості. Помилка фізіократів полягала в тім, що смороду плутали процес зростання матеріальних благ, який найбільш наочно проявляється в сільському господарстві, зі збільшенням вартості.

Водночас у Кене спостерігаємо й інший підхід до визначення «чистого продукту». Оцінюючи величину «чистого продукту», він стверджує, що вона є точно визначеною і залежить від витрат виробництва, тобто витрат на сировину, матеріали й заробітну плату. Заробітну плату теж визначено — це мінімум засобів існування. Витрати на сировину і матеріали також відомі — це витрати капіталу. Відтак «чистий продукт» — це не дарунок природи, а результат додаткової праці землероба.

“Чистий продукт» у фізіократів ототожнюється із земельною рентою, яку одержують землевласники. Саме тому фізіократи виступали за проведення податкової реформи з наміром усі види податків замінити одним — поземельним.

Продуктивна й непродуктивна праця. Із поняття «чистого продукту» фізіократи виводили і своє розуміння продуктивної й непродуктивної праці. У них продуктивною є праця, що створює «чистий продукт», тобто праця в сільському господарстві. Інші види праці смороду оголошували «безплідними». Відповідно до цього Кене здійснює й поділ суспільства на класи. Він виділяє три класи: продуктивний клас, власники й непродуктивний класу

До продуктивного класу Кене зараховує землеробів, тобто тихнув, хто створює «чистий продукт». До класу власників Кене включає короля, землевласників і духівництво. Цей клас живе за рахунок «чистого продукту», який йому виплачує продуктивний клас. Призначення цього класу полягає в привласненні, споживанні «чистого продукту». Непродуктивний «безплідний» клас складається з громадян, які зайняті всіма іншими видами праці.

Капітал. Фізіократи дали досить глибоке, як на ті часи, визначення капіталу. На відміну від меркантилістів фізіократи розглядають капітал в уречевленій формі. Капітал у Кене — не гроші, а ті засоби виробництва, які можна придбати за гроші. Кене вперше розмежовує складові частини капіталу: щорічні витрати (насіння, засоби існування робітників), або «щорічні аванси», і витрати на кілька років (сільськогосподарський інвентар, худорба) — «первісні аванси^ Це розмежування він узалежнює від способу перенесення вартості на готовий продукт різними частинами капіталу. У витрати виробництва «щорічні аванси» входять повністю, а «первісні аванси» — частково. Тім самим Кене закладає основи теоретичної розробки основного й оборотного капіталу.

Гроші. Фізіократи не приділяють належної уваги аналізу сутності грошів. Виступаючи проти меркантилістів, які ставили гроші в центр усіх економічних програм, фізіократи досить зневажливо ставляться до цієї економічної категорії. Гроші в Кене — лише засіб, що полегшує обмін, а тому Кене виступає проти нагромадження грошів, оскільки це — безплідне багатство.

Економічна таблиця Ф. Кене. Геніальною ідеєю назвавши К. Маркс спробу Кене проаналізувати процес відтворення всього суспільного капіталу. Відтворення й обіг суспільного капіталу Кене виклав у своїй знаменитій «Економічній таблиці». У ній знайшли відображення всі сторони економічного вчення Кене: «чистий продукт», капітал, гроші, продуктивна і непродуктивна праця тощо.|У «Економічній таблиці» показано, як річний суспільний продукт