Рис. 1.1 Форми функціонування власного капіталу підприємства.[1]

у відповідних органах.[2]

Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна підприємства, що гарантує інтереси його кредиторів. Він являє собою сукупність основних засобів, іншого майна, нематеріальних активів, а також майнових прав, що мають грошову оцінку, що вкладені в підприємство його засновниками та учасниками (юридичними і фізичними особами) пропорційно часткам, визначеним установчими документами.[3]

Формування статутного капіталу на підприємствах окремих організаційно-правових форм має певні особливості.

Статутний капітал ТзОВ, яке здійснює свою господарську діяльність відповідно до схеми, поданої на рисунку 1.2, складається з вартості внесків його учасників. Діяльність ТзОВ регулюється Законом України “Про підприємства”. Розмір статутного капіталу ТзОВ не може бути меншим суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення ТзОВ. Учасники даного товариства несуть відповідальність тільки в межах своїх внесків за правилами відповідальності в нерівних частках. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна ТзОВ, який гарантує інтереси його кредиторів.

Вкладом у статутний капітал товариства можуть бути:

гроші;

цінні папери;

майно – майнові права, які мають грошову оцінку.

Рис. 1.2 Організаційна схема ТзОВ.

Під час створення ТзОВ кожний засновник мусить зробити повний свій внесок у статутний капітал протягом визначеного строку. На момент державної реєстрації його статутний капітал має бути сплачений засновниками не менш як наполовину. Збільшення статутного капіталу можливе тільки після його повної оплати.

Загальні збори учасників ТзОВ можуть прийняти рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників.

Додатковий внесок кожного учасника не може перевищувати частини загальної вартості додаткових внесків і бути пропорційним розміру частки цього учасника у статутному капіталі.

Збільшення статутного капіталу здійснюється на основі рішення загальних зборів учасників товариства.

Зміна статутного капіталу товариства може здійснюватися і в бік його зменшення, шляхом зменшення номінальної вартості частки всіх учасників товариства. Але статутний капітал не може бути зменшений до такої межі, щоб його розмір став меншим мінімального розміру статутного капіталу, визначеного Законом на дату державної реєстрації.

Зменшення статутного капіталу може бути з причин:

неповної його оплати учасниками протягом року з моменту державної реєстрації;

якщо по закінченні другого і наступних фінансових років вартість чистих активів буде меншою статутного капіталу. При цьому зменшення статутного капіталу здійснюється до розміру, що не перевищує вартості чистих активів. (Якщо вартість чистих активів буде меншою мінімального розміру статутного капіталу, встановленого Законом, товариство підлягає ліквідації).

Статутний капітал АТ поділяється на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. АТ несе відповідальність за зобов’язання тільки майном товариства. Власниками товариства є акціонери, тобто особи, які володіють його акціями. Акціонерами можуть бути:

фізичні особи;

юридичні особи;

держава, яку представляє Фонд державного майна України, або інша уповноважена особа.

Розмір статутного капіталу ВАТ повинен бути не меншим суми , еквівалентної 50 тис. євро , ЗАТ – не менше суми, еквівалентної 5 тис. євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим НБУ на день державної реєстрації товариства (відповідно до проекту Закону України “Про акціонерні товариства”). Згідно діючого закону мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства повинен становити 1250 мінімальних заробітних плат.

Якщо власники (учасники) АТ мають заборгованість за внесками до статутного капіталу підприємства, ця частка статутного капіталу має назву неоплаченого капіталу. Під час визначення величини власного капіталу підприємства ця сума вираховується.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Особливості організаційно-правових норм ЗАТ і ВАТ подані на рисунках 1.3; 1.4.

Рис. 1.3 Організаційна схема ЗАТ.

Для державних підприємств статутний капітал – це вартість усього майна, яке закріплене за економічним суб’єктом на правах повного комерційного розрахунку.

Для кооперативів – це вартість майна, яке надано учасниками для здійснення господарської діяльності.

Протягом поточної діяльності у підприємств форми капіталу не є стабільними. Зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших – на товар або інші види цінностей.

Рис. 1.4 Організаційна схема ВАТ

Акціонерні товариства також можуть змінювати розмір статутного капіталу (збільшувати і зменшувати). Збільшення статутного капіталу здійснюється шляхом:

емісії додаткової кількості акцій;

обміну облігацій товариства на його акції;

збільшення номінальної вартості капіталу.

Зменшення статутного капіталу здійснюється щляхом:

зменшення номінальної вартості акцій;

зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу частини акцій у власників з метою анулювання.

Друга форма власного капіталу – пайовий капітал.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово- господарської діяльності. Він відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств. Джерелом формування пайового капіталу є обов’язкові та додаткові пайові внески, які надходять від членів акціонерного товариства.

Додатковий вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву емісійний дохід.

Інший додатковий капітал – це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних або юридичних осіб, ті інші види додаткового капіталу. У більшості підприємств додатковий капітал становить найбільшу частку у складі власного капіталу.[1]

Резервний капітал – зарезервована частина власного капіталу підприємства, використовуваного на внутрішнє страхування його господарської діяльності.[3]

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства та засновницькими документами