З технічної точки зору платник внеску укладає контракт з пенсійним фондом, а не з компанією з управління пенсійного фонду. Після цього пенсійний фонд наймає КУПФ для надання послуг з управління активами, маркетингу і адміністрування. За ці послуги пенсійний фонд сплачує КУПФ комісійну винагороду. Останньою ланкою є банківський депозитарій (БД), який забезпечує безпеку всієї системи шляхом фізичного володіння коштами учасників, а також всіма активами, придбаними за рахунок цих коштів.

Польська законодавча структура забезпечує фізичне і юридичне розмежування активів учасників і активів КУПФ. Ця структура гарантує захист внесків від розкрадання, а також втрати у разі визнання КУПФ банкрутом. Вона також гарантує, що тільки депозитарій фізично володіє внесками учасників і активами, придбаними за їх рахунок [91,14].

Польське законодавство відображає лише один засіб юридичного захисту активів учасників. Існують інші можливі засоби, які можна використовувати, і немає жодних підстав віддавати перевагу польському варіанту над всіма іншими. В більшості випадків вибір засобу залежатиме від загальної законодавчої структури країни. Головним є гарантування учасникам приватних пенсійних фондів безпеки їхніх коштів шляхом як фізичного, так і законодавчого відокремлення активів ПФ від активів КУПФ.

Існуючий сьогодні в Україні Закон "Про недержавні пенсійні фонди" не забезпечує цього. Незважаючи на вимогу створення незалежної депозитарної установи, він дозволяє компанії з управління активами мати фізичний доступ до внесків учасників недержавного пенсійного фонду, які зберігаються на банківському депозитному рахунку пенсійного фонду. Це дає чудову можливість для можливого розкрадання коштів і фальсифікації обліку. Окрім цього, внески учасників і активи самого пенсійного фонду змішуються в межах однієї юридичної особи. В результаті виникає можливість неналежного розподілу коштів між цими двома групами. Таким чином, потрібно забезпечити облік, який окремо відображатиме грошові суми належні учасникам пенсійного фонду і його засновникам. Також, останній варіант законопроекту передбачає, що грошові кошти учасника можуть розглядатись як активи пенсійного фонду при судовому розгляді справ про банкрутство. Така структура майже не захищає учасників [95,210].

1 січня 1999 року в Польщі почалось ведення персоніфікованого обліку внесків і заробітку всіх працівників. До цієї дати пенсії призначались, виходячи з заробітку і тривалості трудового стажу. Інформація про заробітну плату надавалась працедавцями, а трудовий стаж обліковувався в трудових книжках. Під час перетворення у Польщі формули обчислення пенсії з солідарної системи в умовні рахунки були обчислені початкові залишки коштів на них для всіх працівників. Ці суми дорівнювали розміру пенсії, на яку мав право кожний працівник під час дії попередньої системи станом на 1 січня 1999 року, поділеному на середній показник очікуваної тривалості життя у віці 62 роки. Завдяки такому порядку назавжди відпала потреба у веденні трудових книжок.

Україна може зробити те ж саме без використання умовних рахунків, якщо матиме бажання для цього. Україна могла б розділити свою формулу обчислення пенсій на дві частини. Перша частина дорівнюватиме розміру пенсії, на яку виникає право до дати початку персоніфікації за чинною системою. Ця частина пенсії може бути обчислена і проіндексована. Друга частина розміру пенсії може обчислюватись на основі заробітної плати і тривалості трудового стажу після дати початку ведення персоніфікованого обліку. Це дозволить відразу скасувати трудові книжки в момент його введення.

В польській пенсійній системі внески до солідарної і накопичувальної систем здійснюються виключно в готівковій формі. Також готівкою виплачуються всі пенсії. Немає жодних випадків заборгованості з виплат пенсій чи проведення бартерних операцій. Польське законодавство про банкрутство достатньою мірою гарантує сплату всіх пенсій у встановлений термін, а Міністерство фінансів завжди має в розпорядженні кошти, що у разі необхідності забезпечити вчасну виплату пенсій.

В Польщі, як і в інших східноєвропейських країнах, Міністерство фінансів відігравало активну і ефективну роль в роботі по проведенню пенсійної реформи. Найскладнішим завданням пенсійної реформи була потреба у фінансуванні дефіциту, який утворювався завдяки спрямуванню частини внесків, що раніше надходили до солідарної системи, до нової загальнообов'язкової накопичувальної системи (другий рівень трирівневої пенсійної системи). Цей дефіцит звичайно покривається за рахунок взаємопов'язаних скорочень пенсійних сум в солідарній системі, проведення суворих заходів в інших статтях бюджету, фінансування дефіциту і використання цільових надходжень від приватизації. Видатки перехідного періоду повинні ретельно розраховуватись в кожному році з використанням складних моделей. Потім повинні бути встановлені джерела надходжень для покриття щорічного дефіциту, а також повинна бути проведена точна оцінка наслідків вищезазначених методів фінансування для макроекономічних і бюджетних показників. Беручи до уваги першочергове значення фінансових і бюджетних питань, Міністерство фінансів має відігравати важливу роль в проведенні пенсійної реформи. За оцінками польських фахівців, сукупний дефіцит протягом-8 років перехідного періоду до нової пенсійної системи (з 1999 по 2007 роки) становитиме 50 мільярдів злотих (прим. - приблизно 51 мільярд гривень) [96,49].

Фінансування витрат перехідного періоду в Україні ймовірно відбуватиметься навіть в складніших умовах, ніж в Польщі. Не відміну від Польщі в Україні набагато нижчий рівень середньої