ще кілька серйозних недоліків. Комісійним у вигляді відсотку від розміру активів віддається перевага порівняно з комісійними у вигляді відсотку від розміру внесків. Якщо комісійні нараховуються як відсоток від активів, тоді фонди отримують право залучати учасників і утримувати їх протягом періоду, тривалість якого залежить від їх бажання. Оскільки з часом розмір коштів на рахунках зростатиме, КУПФ отримуватимуть постійно зростаючий сукупний дохід. Натомість, комісійні у вигляді відсотку від внесків залишаються однаковими кожного року. Окрім цього, відсоткова ставка комісійної винагороди є майже завжди вищою у перші роки, ніж в останні. Це спонукає агентів постійно шукати можливість залучати нових учасників і переманювати їх з одного фонду до іншого. Такий порядок є невигідним для всього пенсійного забезпечення, особливо коли всі фонди по суті ніяк не відрізняються один від одного. Така система майже не сприяє заохоченню фондів до задоволення потреб своїх учасників.
Часто за пенсійним планом з визначеним розміром внеску (система ощадних пенсійних рахунків) жінкам і вразливим групам суспільства призначаються менші ніж іншим пенсії. Це зокрема дійсно відбувається в разі дозволу жінкам виходити на пенсію раніше від чоловіків. Давайте розглянемо ситуацію в Польщі, де чоловіки можуть виходити на пенсію в 65, а жінки в 60 років. Зробимо припущення, що кожна особа розпочинає трудову діяльність в 25 років, але жінки три роки не працюватимуть у зв'язку з народженням дитини. За таких умов чоловік сплачуватиме внески протягом 40 років і накопичені ним на рахунку кошти потім перетворяться на довічну виплату залежно від очікуваної тривалості життя для чоловіків. Жінка сплачуватиме внески лише протягом 32 років до моменту перетворення накопичених нею коштів в довічну виплату, розмір якої буде набагато меншим, оскільки тривалість періоду сплати нею внесків є коротшим, вік її виходу на пенсію на 5 років менший, а очікувана тривалість життя жінок пенсійного віку на 5 років довша. Беручи до уваги ставку внеску до загальнообов'язкової накопичувальної системи, прийняту в Польщі у розмірі 7,3%, рівень інфляції 4%), реальне зростання заробітної плати 2% і реальну ставку інвестиційного доходу 3%, чоловік отримає при виході на пенсію виплату у розмірі 33% заробітку, в той час як жінка лише 19%. За умови встановлення однакового пенсійного віку 65 років для чоловіків і жінок, жінки отримають виплату у розмірі приблизно 25%о заробітку, що все одно менше від виплати чоловікам, хоч тепер різниця не є такою великою - 8%.
Ситуація залишається заплутаною, якщо формула обчислення пенсії з солідарної системи також спирається на принцип визначеного внеску. Солідарна система завжди створює сприятливіші умови для жінок, тому що пенсії в ній призначаються за формулою, а не на основі суми коштів на рахунку. Вони починають отримувати пенсії на 5 років раніше від чоловіків, але мають тривалість життя на 5 років довше і часто отримують однакову з ними пенсію за трудовий стаж, який коротший на 5 років. Також їм зараховується в страховий стаж період, протягом якого вони не працюють у зв'язку з доглядом за дитиною. Деякі з цих пільг можуть бути втрачені за умови використання в солідарній системі формули з визначеною ставкою внеску. В умовах будь-якої багаторівневої системи повинна приділятись велика увага її впливу на жінок і найбідніших членів суспільства, щоб забезпечити їм призначення відповідних пенсійних виплат. Також, за умови існування різниці в пенсійному віці для чоловіків і жінок забезпечення адекватних пенсій супроводжуються значними ускладненнями [95,149]
В результаті проведення пенсійної реформи в Польщі утворилась дуже складна пенсійна система, в якій багато нових концепцій і процедур. Загальна складність пенсійної програми створює труднощі в розумінні її громадянами і прийнятті розумних рішень. До найбільш складних питань відносяться:
Умовно-накопичувальні рахунки (перший рівень пенсійного забезпечення);
Проблема вибору приватного пенсійного фонду;
Система персоніфікації обліку внесків і порядок подання звітності працедавцем;
Вимоги до фінансової та іншої звітності пенсійного фонду.
Реформування національної пенсійної системи є надзвичайно складним завданням як з технічної, так і політичної точки зору. Немає жодної системи, яка задовольняє всіх і кожного. Вибір системи залежить від демографічного стану країні, її економічного розвитку і розвитку її фондових ринків, поточного стану пенсійної системи, історичного розвитку і світогляду. Відповідно, в різних частинах світу протягом останніх 20 років приймались різні рішення.
Польська пенсійна реформа викликає велику зацікавленість українських політичних діячів через географічну спорідненість, а також через те, що Польща 50 років належала до спільної з Радянським Союзом економічної і політичної системи. Польща розпочала свої реформи в умовах планової економіки та політичної диктатури і досягла значного прогресу при переході до демократичної форми державного устрою та ринкової економіки. В України є нагода багато чому навчитись з польського досвіду, який може бути творчо застосований в Україні.
Перші програми пенсійного забезпечення в Угорщині були добровільними і запроваджені для широкого кола робітників гірничої промисловості ще у 1892 році. З 1 січня 1929 року в країні була запроваджена обов'язкова, гарантована державою накопичувальна пенсійна система, яка охоплювала 60% зайнятого населення. Наприкінці 40-х років було введено нову солідарну пенсійну систему, подібну до тієї, яка існувала в Радянському Союзі та яка стала складовою частиною планової економіки. У 1976 році в Угорщині прийняли останнє дореформоване пенсійне законодавство, яке було чинним протягом 20 років - до кінця 1997 року [92,130].
Сьогодні Угорщина відноситься до групи країн зі старіючим населенням та масштабною державною програмою пенсійного забезпечення. Чисельність