системи соціального страхування породжує значний дефіцит державних фінансів, що при невмілому регулюванні може спричинити інфляцію та інші негативні наслідки;
- гарантування мінімальної ставки інвестиційного доходу спричинює зростання адміністративних витрат і не надає жодних переваг учасникам у виборі пенсійних кас. Наслідком дії цього виду гарантії є дуже консервативна інвестиційна діяльність фондів і, до того ж, майже всі вони починають проводити однакову інвестиційну політику;
- накопичувальна пенсійна система не зможе скористатися з переваг ринкової економіки у повній мірі протягом найближчих 15 років, оскільки рівень капіталізації фондового ринку Угорщини ще незначний і становить 25 відсотків ВВП;
- питання скорочення адміністративних витрат у накопичувальній системі тісно пов'язані з правовим регулюванням переходу людей з однієї пенсійної каси в іншу, допущенням відкритих пенсійних кас до обов'язкового другого рівня [69:92:96]
Реформування національної пенсійної системи є надзвичайно складним завданням як з технічної, так і політичної точки зору. Немає жодної системи, яка задовольняє всіх і кожного. Політики в інших державах перехідного періоду дуже пильно спостерігатимуть та оцінюватимуть ранній досвід Угорщини. Пенсійну реформу в Угорщині спричинили багато факторів.
Найвразливішими елементами старої пенсійної системи були:
- зростаюча демографічна залежність;
- відсутність належного персоніфікованого обліку страхових внесків;
- відсутність тісного зв'язку між внесками та пенсійними виплатами;
- щедрі, за міжнародним стандартами, державні пенсії з першого рівня (60% чистого заробітку);
- великі розміри страхових внесків (30,5%);
- велика кількість різноманітних пільг, легкість здобуття права на пенсію по інвалідності;
- низький вік виходу на пенсію - 60 років у чоловіків та 55 років у жінок;
- падіння довіри у населення до чинної державної солідарної системи.
У 1993 році Угорщина стала першою країною з перехідною економікою, яка законодавчо врегулювала діяльність приватних пенсійних фондів (по-угорськи - пенсійних кас). Знову ж таки, влітку 1997 року Угорщина стала першою державою перехідного періоду, яка прийняла законодавство про серйозне впровадження реформи всієї системи соціального забезпечення. Ще треба довести, що індивідуальні пенсійні рахунки забезпечать нормальний рівень пенсій.
Впровадження обов'язкових накопичувальних пенсійних рахунків ставить додаткові виклики. Уряд повинен мати досить коштів для фінансування переходу до багаторівневої системи. Так, щорічні втрати солідарної системи від перерозподілу частини внесків до другого рівня становлять 1% ВВП. Очікується, що дефіцит пенсійної системи існуватиме протягом найближчих десяти років, а фаза переходу до нової системи завершиться 2012 року.
Угорщині необхідно також удосконалити адміністрування та організацію пенсійного забезпечення, включаючи впровадження ідентифікації платників внесків, збирання внесків, ведення належного їх обліку та управління поточними виплатами.
Україні, на нашу думку, доцільно скористатися угорським досвідом більш раннього запровадження недержавного пенсійного забезпечення третього рівня для випробування всього комплексу питань, пов'язаних з накопичувальною пенсійною системою. Тим більше, що в нас уже функціонують подібні (так звані) недержавні пенсійні фонди. Однак для цього потрібно створити надійну законодавчу, регулятивну та адміністративну структури цієї системи. При доопрацюванні нових законопроектів з пенсійного страхування можна також використати досвід Угорщини щодо юридичного захисту активів учасників приватних пенсійних кас. Отже, угорська пенсійна реформа - це значно більше, ніж історія місцевого значення. Ми поділяємо думку одного з міжнародних радників Міністерства фінансів Угорщини з питань пенсійної реформи професора Антала Дейча (Канада) про те, що пенсійна реформа є чимось набагато більшим, ніж абстрактним перерозподілом державних фінансів.
Висновок
За наслідками проведеного магістерського дослідження нами зроблені наступні висновки та пропозиції:
1. Система обов'язкового соціального страхування в Україні ґрунтується
на принципі солідарності, за яким здійснюється перерозподіл коштів від
працездатних непрацездатним, від здорових - хворим, від працюючих -
безробітним.
При цьому робітники відраховують частину свого заробітку на пенсії, медичне обслуговування та утримання безробітних, а держава гарантує працівникам, що при настанні непрацездатного віку, в разі інвалідності тощо майбутні покоління громадян робитимуть відрахування на утримання їх або їхніх сімей.
2. Державне соціальне страхування, залежно від страхового випадку,
поділяється на такі види:
пенсійне страхування;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється за такими принципами:
законодавчого визначення умов і порядку здійснення державного соціального страхування;
обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;
обов'язковості фінансування страховими фондами витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окремих видів страхування;
солідарності та субсидування.
3. Доходи ПФУ поділяють на власні та кошти, які надходять з інших
джерел - державного бюджету, з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,
Фондів соціального страхування (від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань, тимчасової втрати працездатності, на випадок
безробіття).
Різниця між такими джерелами полягає в тому, що власні надходження не мають цільового витрачання - йдуть на виплату існуючої потреби в пенсіях, а кошти держбюджету чи соціальних Фондів держави - мають чітко встановлені напрями витрачання (наприклад пенсії військовослужбовцям виплачують за рахунок коштів лише державного бюджету).
4. До бюджету управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській
області з усіх джерел фінансування за 2005 рік надійшло 304272,6 тис. грн.,
планом передбачено 317392,9 тис. грн., в результаті дохідну частину бюджету
виконано на 114,8 тис. грн. В частині власних надходжень бюджет виконано на
125,6 відсотки: по бюджету затверджено 148849,0 тис. грн., зібрано доходів
186985,5 тис. грн.
В порівнянні з відповідним періодом