за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів.
Основними джерелами коштів фондів є страхові внески страхувальників та застрахованих, а також асигнування з Державного бюджету, суми фінансових санкцій, благодійних внесків, прибутку від тимчасово вільних коштів та інших надходжень.
Кошти фондів не включаються до Державного бюджету, а їх витрачання відбувається виключно за цільовим призначенням [47,219].
Такі спільні риси притаманні кожному з даних фондів. Але, кожен з них створений з конкретною метою і передбачає фінансування лише тих програм, які передбачені відповідним законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", що набрав чинності 1 квітня 2001 року визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру страхування від нещасних випадків, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі трудової діяльності.
Обов'язковому страхуванню підлягають наймані працівники; учні та студенти, аспіранти і докторанти, що залучені до робіт в період їх навчання чи проходження виробничої практики (стажування); особи, що утримуються у виправних, лікувально трудових чи інших подібних закладах та залучаються до трудової діяльності. При цьому для страхування від нещасних випадків непотрібно згоди або заяви працівника, воно здійснюється в безособовій формі. Добровільно, за власним бажанням можуть бути застраховані священнослужителі та інші особи, що працюють у релігійних організаціях; особи, які забезпечують себе роботою самостійно; громадяни - СПД.
При настанні страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює виплату страхового відшкодування у вигляді фінансування соціальних послуг, а саме [10]:
відшкодовує шкоду, заподіяну працівнику в наслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті (допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності чи смерті потерпілого; щомісячна грошова сума, що компенсує частину втраченого заробітку; пенсію по інвалідності; пенсію в разі втрати годувальника; грошову суму за моральну шкоду);
організовує поховання померлого та відшкодовує вартість ритуальних послуг;
3) організовує лікування потерпілого у власних спеціалізованих
лікувально-профілактичних закладах;
4) забезпечує потерпілому повний обсяг постійно доступної медичної
допомоги;
5) забезпечує згідно з медичним висновком домашній догляд за
потерпілим;
організовує робочі місця для інвалідів та в разі потребі надає інвалідам разову грошову допомогу;
сплачує за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;
інші види послуг, які передбачені законодавством.
Ступінь втрати працездатності потерпілим встановлює Медико-соціальна експертна комісія за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", який набрав чинності 1 січня 2001 року визначає правові, фінансові та організаційні засади соціального страхування на випадок безробіття. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи (які працюють на умовах трудового договору); незастраховані особи - військовослужбовці; особи, які вперше шукають роботу; особи, які забезпечують себе роботою самостійно, громадяни - СПД за умови сплати страхових внесків.
У разі настання страхового випадку Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття здійснює такі види забезпечення [6]:
- допомога по безробіттю (в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності);
допомога по частковому безробіттю;
матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Також законом передбаченні фінансування таких видів соціальних послуг, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні (в тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних); інформаційні та консультаційні послуги пов'язані з працевлаштуванням.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", також, як і попередні два закони вступив в дію 1 січня 2001 року та визначає правові, організаційні та фінансові основи соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами , народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги мають застраховані громадяни України, іноземці та особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, а також особи, які не підлягають даному виду страхуванню за умови сплати ними страхових внесків.
Кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомоги на поховання; фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення; утворення резерву страхових коштів Фонду необхідного для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб; на забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається в разі настання таких страхових випадків [9]:
тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
необхідності догляду за хворою дитиною чи за хворим членом сім'ї;
догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
карантину накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
тимчасового переведення застрахованої особи на