Економіка і суспільний розвиток
Багато всевідомих істориків, філософів, економістів, письменників, людей інших професій, вважали політичну економіку однією з провідних наук. Окремі проблеми економічної тероії (наприклад, вартість, ціна, гроші, пдатки та інші) досліджувались ще у працях мислителів Стародавньої Греції – Платона, Арістотеля. Саме слово “економіка” походить від грецького слова “oiconomia” і складається із слів “oicos” – дім, домашнє господарство, і “nomos”- закон, що означає “управління господарством”. Вона нерозривно пов’язана з виробництвом матеріальних благ. Відомий економіст П. Самуельсон стверджує, що предметом економіки є:
1) наука, що вивчає, як люди здійснюють організацію виробництва і споживання;
2) наука про дії, що включають обмінні операції між людьми;
3) наука, що вивчає, як люди роблять вибір, щоб використати рідкісні ресурси для виробництва різних товарів та їх розподілу;
наука, що вивчає людей, у їхньому діловому житті;
наука, що вивчає багатство;
наука, що вивчає, як можна вдосконалити суспільство.
Об’єктом економічного дослідження, як ми вже знаємо, є економіка.
Економіка – це особлива сфера життя суспільства, що охоплює виробництво товарів та послуг, обмін ними, та розподіл створених у суспільстві благ та їх споживання. Виробництво в економічному розумінні – це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу, та їх узгодженого (капіталу) цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що грунтується на суспільному поділі праці.
Обмін – це відносини, завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до споживачів, і цей рух обслуговують гроші, ціни, торгівля.
Розподіл- це формування доходів підприємців і робітників, службовців і фермерів, окремих родин та держави.
Споживання – це використання доходів і реалізація корисностей речей.
З розвитком цивілізації людство дійшло висновку, що найважливішим завданням будь-якого суспільства є найповніще задоволення потреб людини. Економічна наука вивчає і досліджує, як необхідно організовувати виробництво, обмін та розподіл створених товарів і послуг.
Економіка – складна система, що постійно розвивається, змінюється. Відповідно змінюються і суб’єкти економічних відносин. Суб’єктами сучасної економіки є підприємець-інженер, робітник, який працює за контрактом, фермер, підприємець-банкір, власники цінних паперів, вкладників коштів у банки, підприємство як юридична особа і держава в особі Центрального банку, Міністерства фінансів, центральних і місцевих органів влади. Відмінність між суб’єктами економічних відносин періоде Середньовіччя та сучасними очевидна й істотна.
Якщо розглядати економіку під кутом зору руху товарів і доходів, то суб’єктами економічних відносин є домашні господарства, підприємства-виробники, що постачають на ринок товари та послуги, держава, яка вилучає частину доходів домашніх господарств і витрачає кошти на придбання певних товарів та послуг.
Якщо розглядати економіку під кутом зору купівлі-продажу, то суб’єктами економічних відносин є продавець, який пропонує продукцію і покупець, який формує на неї попит.
Якщо розглядати економіку під кутом зору організації ринкових відносин, то їх суб’єктами є банки, страхові компанії, товарні та фондові біржі, підприємства роздрібної та оптової торгівлі.
Отже, чим складнішим стає економічне життя суспільства, тим більше буде різних дійових осіб економіки. Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції:
Практична – що полягає у тому, щоб всебічно обгрунтувати необхідність і шлях вдосконалення прогресивних форм власностей, які найбільше відповідають інтересам людини.
Пізнавальна – полягає у тому, щоб розкрити суть економічних законів і категорій та форм їх прояву, притаманні їм внутрішні суперечності, механізм їх дії.
Покликана виробляти новий тип економічного мислення, а тим самим формувати сучасний світогляд людини.
Важливим завданням економічної теорії є вивчення досвіду світового розвитку, запозичення на цій основі найбільш прогресивних економічних форм розвитку світової цивілізації.
Економіка складається з окремих галузей і їх комплексів, які об’єднані в певну економічну систему.
Економічна система – це сукупність всіх виходів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів та послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства. Основними елементами економічної системи є:
продуктивні сили;
технічно-економічні відносини;
виробничі відносини або відносини власності.
Найскладнішою є виробничі відносини, або відносини власності в економічному розумінні цього поняття. Окремими елементами виробничих відносин є відносини між людьми у сфері безпосереднього виробництва, в обміні, розподілі та споживанні. Стабільність і організованість сучасної економічної системи насамперед залежить від наявності у ній різних форм власності. Співвідношення приватної та колективної форми власності – не однакове у різних галузях та сферах економіки. Так у сільському господарстві та сфері послуг переважаючими можуть бути приватні форми власності; у базових, промислових капіталомістких галузях - колективні форми.
Виробництво також має певну структуру. З цього погляду його можна поділити на матеріальне та нематеріальне.
Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунально господарство, побутове обслуговування, ремонт і пошиття одягу та ін.)
Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в яких створюється нематеріальні блага ( духовні та інші цінності), а також надають нематеріальні послуги ( охорона здоров’я, освіта, тощо). В індустріально розвинутих країнах на сферу нематеріального виробництва припадає більше половини зайнятих. Структура виробництва може розглядатися і з позиції його поділу на первинне, вторинне та третинне. Така класифікація свідчить про те, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.
Первинне виробництво грунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва належить сільське господарство, гірничо-добувна промисловість, лісництво, рибільство.
Вторинне виробництво грунтується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.
Третинне виробництво,