Робочі місця у галузях народного господарства класифікуються також за належністю:

- власні робочі місця підприємства;

- орендовані даним підприємством робочі місця;

- орендовані у даного підприємства робочі місця;

робочі місця надомників.

За укомплектованістю робочі місця поділяють на:

- діючі робочі місця;

- вакантні робочі місця;

- резервні робочі місця;

- зайві робочі місця;

Під раціональною організацією робочого місця треба Розуміти комплекс заходів, спрямованих на створення на ньому всіх необхідних умов для високопродуктивної праці при повному використанні технічних можливостей устаткування, на підвищення змістовності праці, на збереження здоров'я працюючих.

Оснащення робочого місця - це сукупність розміщеного тут основного й допоміжного устаткування, технологічного та організаційного оснащення.

Типовими основними видами оснащення робочого місця є такі:

- основне технологічне обладнання, призначене для виконання основної роботи на даному робочому місці;

- допоміжне обладнання - підйомне, транспортне устаткування;

- технологічне оснащення - робочі та вимірювальні інструменти, пристосування, запасні частини, канцелярське приладдя та ін.;

робоча документація і спеціальна література - інструкції, технологічні карти, довідники, посібники;

- організаційне оснащення - робочі меблі, столи, стільці, шафи стелажі, інші засоби та пристосування для розміщення технологічного оснащення;

- засоби безпеки - огорожі, засоби індивідуального захисту, протипожежної безпеки, вентиляції та ін.;

- засоби освітлення, зв'язку та сигналізації;

- робоча тара, господарські засоби.

Засоби оснащення поділяють на постійні та тимчасові. Постійні засоби оснащення є на робочому місці завжди, незалежно від виду та характеру робіт. Тимчасові, на відміну від постійних, надаються робочому місцю для проведення одноразових або випадкових робіт.

Планування робочого місця - це доцільне просторове розміщення у горизонтальній і вертикальній площині засобів виробництва, необхідних для здійснення трудового процесу. Раціональне планування робочого місця - основа ефективних методів і прийомів праці, бо виключає або зводить до мінімуму зайві й нераціональні рухи робітника, економить його енергію

Обслуговування робочих місць складається з таких функцій:

- виробничо-підготовчої - комплектування предметів праці, видача виробничого завдання й технічної документації, проведення виробничого інструктажу (виконують розподілювачі робіт, диспетчери, майстри і технологи);

- інструментальної;

- налагоджувальної;

- налагоджування;

- контрольної;

- транспортно-складської;

- підтримання у робочому стані основного та допоміжного устаткування;

- енергетичної;

- ремонтно-будівельної;

- господарсько-побутової.

На практиці застосовуються три основних види систем обслуговування робочих місць - централізована, децентралізована й змішана.

При централізованій системі обслуговування усіх робочих місць здійснюється єдиними функціональними службами підприємства. Це дає можливість ефективно використовувати робочий час робітників у галузі обслуговування, спеціалізувати їх на виконанні певних робіт, механізувати цю працю, концентрувати їхні зусилля, при необхідності, певних ділянках.

Децентралізована система обслуговування вимагає створення функціональних допоміжних служб у кожному виробничому цеху (інструментальна, транспортна, дільниця налагодження тощо), підпорядкованих керівництву цього підрозділу.

Найпоширенішою є змішана система, що передбачає виконання частини функцій обслуговування централізовано (наприклад, транспортної, енергетичної, ремонтно-механічної, технологічного контролю), частини - децентралізовано (наприклад, налагоджувальної, інструментальної).

Незалежно від прийнятої системи обслуговування може застосовуватися одна з трьох форм його організації: чергове обслуговування, планово-запобіжне обслуговування, стандартне обслуговування.

Серйозні вимоги до організації робочих місць на науковій основі вимагають значних витрат від підприємств на проведення відповідних психофізіологічних, ергономічних досліджень, чого багато підприємств не може собі дозволити через брак коштів. У той же час робітники, зайняті на виконанні однорідних виробничих операцій, працюють приблизно в однакових умовах і на продуктивність їх праці впливають одні й ті ж чинники. Саме тому виникла ідея розробляти типові проекти організації робочих місць.

Ініціаторами розробки таких проектів були у колишньому Радянському Союзі в 60-ті роки новосибірські підприємства, а уже на початку 90-х років лише у промисловості зусиллями наукових установ було створено понад 4 тис. типових проектів організації робочих місць, що дало змогу організувати на високому рівні працю понад 70% працівників промислових підприємств. Вважають, що впровадження типового проекту стимулює зростання продуктивності праці робітників на 5 - 6%, ІТП та службовців - на 4 — 5%.

Основні рішення проекту в стислій формі містяться у карті організації праці, до проекту додаються схеми, креслення, переліки потрібного устаткування, оснащення.

З типовими проектами організації робочих місць безпосередньо пов'язаний другий за масштабністю й значенням захід НОП 80-х років - атестація робочих місць. Під атестацією робочих місць розуміють їх комплексну перевірку на відповідність технічним, економічним, організаційним і соціальним вимогам.

Суть атестації і раціоналізації робочих місць полягає у тому, що періодично (щороку або раз на 2-3 роки) проводять їх комплексну перевірку, виходячи з вимог типових проектів організації робочих місць, технологічних карт, досягнень передового досвіду. Робочі місця атестуються за трьома групами питань:

- оцінюється технічний рівень обладнання і прогресивність технологій, що застосовуються, їх відповідність найвищим досягненням у цій галузі по продуктивності, якості продукції, витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії; перевіряється стан технологічного оснащення, контрольно-вимірювальних приладів, оправданість рівня механізації праці;

- дається оцінка організаційному рівню робочого місця на його відповідність вимогам НОП і типових проектів організації робочих місць. При цьому аналізують кількість якість оснащення робочого місця, раціональність його планування; відповідність форми організації праці технологічному процесу, кваліфікації робітника і складності виконуваних ним робіт; якість діючих норм, ефективність використання робочого місця в часі; коефіцієнт змінності, зайнятість робітника продуктивною працею протягом зміни;

- оцінюються умови праці та рівень її безпеки шляхом перевірки відповідності санітарно-гігієнічних умов (стан повітряного середовища, шум, вібрація, загазованість, освітленість та ін.) нормативним вимогам; вивчається відповідність виробничого процесу і його оснащення стандартам безпеки та нормам охорони праці; важкість та монотонність