надзвичайно низькі темпи оновлення виробничого апарату, внаслідок чого основним фондам промисловості, транспорту та будівництва властиве 50—60%-не зношення;

зниження інвестиційної активності суб'єктів господарської діяльності — підприємств, організацій, інших юридичних осіб;

різке зниження питомої ваги нагромадження, яка становить близько 17,4% національного доходу;

деформована структура економіки у бік гіпертрофії оборонної і видобувної промисловості, її витратний характер;

зниження питомої ваги амортизаційних відрахувань у структурі витрат на фінансування технічного розвитку підприємств;

хронічний дефіцит оборотних засобів підприємств за умов інфляції, через що виникає необхідність використання кредитних ресурсів;

напруженість державного і місцевого бюджетів, внаслідок чого скорочуються можливості бюджетного фінансування інвестицій.

Із стадії інвестиційного буму Україна перейшла у стадію інвестиційної стагфляції.

З огляду на це інвестиційна політика України включає: 1. Збільшення частки інвестицій у технічне переозброєння і реконструкцію. Приріст виробничих потужностей за рахунок нового будівництва здійснюватиметься лише у випадках, коли запровадження такої потужності визначене як пріоритетне. Для активізації діяльності підприємств у технічному переозброєнні виробництва пропонується використовувати кошти, отримані від приватизації. 50% коштів від приватизації держава повинна віддати на підтримку його технічного розвитку як кредит на максимально пільгових умовах, включаючи і безпроцентний кредит.

2. Нарощування у міру можливості частки нагромаджень у національному доході і внутрішньому валовому продукті. З цією метою пропонується на наступні 3—5 років встановити, що у видатках бюджету України обсяг витрат на інвестування розвитку народного господарства повинен бути фіксованим щодо обсягу валового національного продукту.

3. Збільшення частки капітальних вкладень за рахунок власних коштів підприємств і скорочення питомої ваги централізованих капітальних вкладень. Спрямування державних інвестицій на будівництво об'єктів пріоритетних галузей у кожному конкретному випадку може здійснюватися лише за умов, що вони є частиною реалізації конкретної програми, а їх реалізація забезпечує: технологічний прорив економіки, оновлення виробничого апарату і розвиток експортного потенціалу; жорстку економію, ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості, застосування економчно чистих технологій; проведення робіт з технічного переозброєння і модернізації у межах 1—2 років з метою поліпшення якості і підвищення конкуреитоздатносгі виробів.

4. Переорієнтація інвестицій у пріоритетні галузі народного господарства з метою реалізації структурної перебудови економіки. Пріоритетними галузями, в які першочергово спрямовуватимуться централізовані інвестиції, є:

технічне переозброєння і модернізація підприємств галузей АПК (харчової, м'ясно-молочної, рибної, мукомельної, комбікормової промисловості), лісової і деревообробної, легкої, медичної;

структурна перебудова у машинобудівному і оборонному комплексі, їх конверсія у напрямі зростання виробництва товарів народного споживання, складно-побутової техніки, запасних частин для автомобілів, мотоциклів, механізмів для сільського господарства і садово-городнього інструменту;

розвиток паливно-енергетичного комплексу України для тепло-енергозабезпечення потреб держави і підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості, пов'язаних з випуском полімерних прогресивних і конструкційних матеріалів та виробів; підтримка металургійної промисловості;

підтримка охорони навколишнього природного середовища, спорудження природоохоронних об'єктів.

Пріоритети, звичайно, уточнюватимуться у міру змін, що відбуватимуться в економіці України, але вони матимуть соціальну орієнтацію.

5. Розширення джерел фінансування капітальних вкладень. Окрім традиційних (централізовані капітальні вкладення за рахунок держав' ного і місцевих бюджетів, кошти підприємств і організацій, колгоспів), розширюється частка державного кредиту, коштів населення, кредитів комерційних банків. Поступово передбачається створення одного з найважливіших елементів ранкової економіки — ринку капіталів. Нині діють лише окремі його елементи (банківська система, випуск акцій, державних цінних паперів).

6. Залучення іноземних інвестицій і кредитів. Для цього передбачається дозволити комерційним банкам проводити усі зовнішньоекономічні операції, створити пільгові умови для інвестиційних компаній та фондів.

Інвестиційна політика держави здійснюється через механізм державного регулювання.

Загальна-характеристика механізму державного регулювання інвестиційної діяльності

Інвестиції (у даному разі беремо капітальні вкладення) — це, як відомо, лише витрати, які самі по собі перетворитися в основні фонди не можуть, їх реалізація здійснюється в процесі інвестиційної діяльності. Стосовно капітальних вкладень така діяльність виражається у створенні проектно-кошторисної документації, виконанні будівельно-монтажних робіт та придбанні устаткування.

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається Законом України "Про інвестиційну діяльність". Воно здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Державне регулювання інвестиційної політики визначається: 1) показниками економічного і соціального розвитку України; 2) республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства; 3) державним і місцевими бюджетами, передбаченими в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов такої діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками.

Управління державними інвестиціями здійснюється загальнодержавними та місцевими органами державної влади. На макрорівні питання регулювання інвестиційної діяльності та розвитку будівельного комплексу вирішує Міністерство економіки України, у складі якого є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, і Міністерство у справах архітектури та будівництва, у складі якого функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Управління державними інвестиціями включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є прогнози економічного і соціального розвитку України; схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; цільові науково-технічні і комплексні програми; техніко-економічні обгрунтування доцільності таких інвестицій. Виконання функцій щодо прийняття рішень з бюджетних асигнувань в інвестиції вимагає створення системного підходу до визначення пріоритетів. На сьогодні вибір пріоритетних напрямів в Україні пов'язується з першочерговими завданнями стабілізації економіки, довгостроковими завданнями, спрямованими на перебудову економіки, і завданнями