У своїй найпростішій формі цей підхід досліджує потік втрат доходу і витрат на охорону здоров'я в результаті негативних екологічних наслідків (скажімо, забруднення води й повітря або підвищеного шуму). Більшість погодиться, що головні "витрати" на триденний грип визначити досить легко. Це недоодержана заробітна плата, медичні витрати. Коли ж хвороба триває тижні, місяці або роки, а то й спричиняється до смерті, оцінити втрати значно важче.

Загалом, простіше оцінити екологічний ефект з використанням методики втрати доходу, коли хвороба порівняно нетривала, дискретна і не має довгострокових негативних наслідків. З хронічною захворюваністю справи стоять складніше. Деякі проекти можуть з цілковитою на те підставою використовувати цей підхід. Візьмемо за приклад проект системи міського водопостачання, який знижує число розладів шлунка. Причинно-наслідко-вий зв'язок забрудненої води і розладу шлунка легко простежується, а саме захворювання звичайно не загрожує життю.

Нижче наведено деякі загальні рекомендації щодо вибору проектів, де може застосовуватися методика втраченого доходу:

1) можна виявити прямий причинно-наслідковий зв'язок. Етіологія захворювання повинна легко встановлюватися;

2) захворювання має бути нетривалим, не загрозливим для життя і без значних довгострокових наслідків;

3) має бути відома точна економічна величина доходу і витрат на охорону здоров'я. Проблеми виникають за наявності безробітних та фермерів, які працюють на власне споживання.

Деякі види пов'язаних з екологією захворювань досить важко піддаються оцінці. Тому треба обережно використовувати методику втраченого доходу щодо проектів, в яких:

1) етіологію напевне не з'ясовано (приміром, смертність, рівень викидів окисів сірки);

2) велика кількість джерел забруднення утруднює з'ясування причинно-наслідкових зв'язків. Як приклад часто називають якість повітря та води. Скажімо, кислотні дощі вважають великою екологічною проблемою, але дуже важко приписати зміну кількості кислотних осадів тільки показаннями приладів, встановлених на якійсь великій тепловій електростанції, що працює на вугіллі. Тут може бути безліч невідомих величин, а в системі — надто багато "шуму" для виявлення шуканого зв'язку. В такому разі найкраще використати методику ефективності витрат, про яку йтиметься нижче;

3) захворювання є хронічним або призводить до неповної інвалідності. Тоді проблема кількісної оцінки ускладнюється аспектами виміру. Скажімо, коли людина працює не на повний потенціал, а зовні видається здоровою. Такий стан звичайно спричиняється недоїданням або хронічним зараженням паразитами.

Застосовуючи методику втраченого доходу, аналітик повинен чітко простежити причинно-наслідковий зв'язок і чисті витрати добробуту. Підхожими кандидатами можуть бути вигоди від проектів поліпшення водопостачання або видалення відходів. Аналітикові слід ретельно визначити чисте підвищення продуктивності праці робітників чи їхніх заробітків (або ж зниження захворюваності), а також чисту соціальну вартість економії витрат на медичне обслуговування. Скажімо, коли попит на медичне обслуговування дорівнює пропозиції, економія витрат на медичне обслуговування менша, ніж фактично виключені медичні витрати. Якщо ліки й лікувальні заклади не використовуються повністю, їх треба передати у використання іншим, а коли йдеться про нові заклади, то їх недоцільно будувати взагалі. Якщо ж попит на медичне обслуговування перевищує пропозицію, як це буває в багатьох країнах, що розвиваються, то повну вартість заощаджених витрат на медичне обслуговування слід вважати за вигоду.

Треба зазначити, що уживаний тут вислів "втрата доходу (заробітку)" стосується пов'язаної із здоров'ям захворюваності або смертності. Це також втрата добробуту внаслідок зовнішніх факторів, а не фізичного самопочуття.

Підхід альтернативної вартості грунтується на тих засадах, що альтернативну вартість неринкового або такого, що не має ціни, ресурсу (приміром, збереження землі для національного парку замість вирубки на деревину) можна оцінити, застосувавши недоодержаний доход від інших видів використання ресурсу. Отже, цей підхід вимірює те, від чого доводиться відмовлятися з метою збереження; він не вимірює вигоди від землі, збереженої для інших (часто неоцінних) видів користування. Таким чином, методика альтернативної вартості є мірою "витрат на збереження", а ця інформація, в свою чергу, використовується для оцінки варіантів, наявних у особи, яка приймає рішення. В багатьох випадках ця "вартість збереження" виявлялася низькою, тож приймалося рішення зберегти або законсервувати ресурси.

Відомим прикладом застосування цього підходу було дослідження проекту каньйону Хеллз у США. Плановане будівництво греблі в каньйоні для монтажу ГЕС безповоротно змінило б унікальну ділянку незайманої природи.

Замість того, щоб спробувати оцінити каньйон в його природному вигляді, аналітики провели аналіз вигід і витрат як самого гідроенергетичного проекту, так і найдешевшої альтернативи. До аналізу було включено вигоди від зниження збитків унаслідок повеней у разі будівництва греблі. Аналіз чутливості провели за різними параметрами, і коли результати було подано на розгляд відповідальним особам, від будівництва греблі відмовились. Альтернативну вартість збереження, тобто додаткові витрати на одержання електроенергії із згаданого альтернативного джерела, було визнано вартою того, щоб зберегти унікальний каньйон.

Хоча підхід і можна вважати номінальне вартісним, він фактично використовується для оцінки вигід від збереження (які важко прямо оцінити) у вигляді додаткової вартості виробництва, необхідної для забезпечення збереження довколишнього середовища. Він може стати у великій пригоді для оцінки унікальних природних ресурсів, вигоди від яких важко