В Україні триває активний процес розвитку ринку нафтопродуктів, формування його інфраструктури. Складовою ринку пального є підприємства, що забезпечують посередницько-торгові операції між нафтопереробними заводами та споживачами.

Подальші процеси розбудови інфраструктури ринку нафтопродуктів вимагають кількісної оцінки нинішнього стану справ. Це необхідно самим підприємцям, інвесторам та органам державної влади.

Кількісну оцінку якості функціонування окремої автозаправної станції (АЗС) або регіональної структури ринку пального можна отримати за допомогою математичного апарату теорії масового обслуговування. Метою теорії масового обслуговування є пошук оптимальних умов, що забезпечили б ефективну роботу системи "вимога-обслуговування". Разом з тим математична модель кількісної оцінки якості функціонування системи "вимога-обслуговування" теорії масового обслуговування не враховує ряду факторів: розміщення продуктивних сил, взаємозв’язок із суміжними системами (вулично-дорожня мережа, організація дорожнього руху, автомобільний транспорт) та навколишнім середовищем. Аналітичні моделі теорії масового обслуговування не можуть адекватно відображати реальні процеси, які відбуваються у виробничих та економічних системах нафтопродуктозабезпечення.

Механізм функціонування ринку нафтопродуктів та взаємодія окремих економічних суб’єктів є предметом вивчення мікроекономіки. Використовують моделі двох типів: оптимізаційні та рівноважні.

Оптимізаційні моделі використовуються під час дослідження окремих економічних суб’єктів. За допомогою оптимізаційних моделей можна вирішувати внутрішні проблеми фірм, зокрема одну з головних - мінімізацію затрат на всьому шляху переміщення нафтопродуктів від нафтопереробних заводів до споживачів.

За допомогою рівноважних моделей досліджують взаємовідносини між економічними суб’єктами. Модель економічної рівноваги включає два типи учасників: споживачів і підприємства. За цінами, що склалися на ринку, споживачі формують попит на товари. Фірми вибирають вектори затрат-випуску так, щоб максимізувати прибуток. Рівновага наступає тоді, коли попит рівний пропозиції за цін, які забезпечили б оптимальний стан учасників.

Самостійним суб’єктом ринку виступає держава. Одним із завдань теорії і практики ринкової економіки є знаходження оптимального співвідношення між ринковим та державним регулюванням. Практика останніх трьох років показала, що адміністративне втручання уряду у відновлення рівноваги на ринку нафтопродуктів ще більш ускладнювало ситуацію. Разом з тим місцеві органи влади можуть раціонально втручатися на стадії розбудови інфраструктури регіональних ринків, забезпечуючи оптимальне співвідношення попиту і пропозиції.

На основі запропонованого математичного апарату рівноважної моделі, а також вивчення законів розподілу вхідних змінних, можна констатувати, що максимальна кількість автозаправних колонок в м. Луцьку повинна становити 100-110 одиниць. Якщо технологічний процес АЗС забезпечити необхідною кількістю обслуговуючого персоналу, то вистачить половини автозаправних колонок.

Фактично сьогодні ринок пального в місті обслуговує понад 90 автозаправних колонок. Майже половина з них – це обслуговуючі апарати контейнерних АЗС, дозвіл на експлуатацію яких закінчився 1 липня 1999 р. У міру економічного зростання та покращення добробуту населення попит на пальне буде збільшуватись, і, відповідно, потрібно спрогнозувати розвиток структури ринку пального.

Важливим елементом у розбудові ринку нафтопродуктів є розміщення АЗС і визначення їхніх потужності та кількості. Певний рівень концентрації дасть суттєвий ефект (зменшення торгово-посередницьких надбавок), але значно ускладнить організацію дорожнього руху. Так, для забезпечення подачі на АЗС максимального вхідного потоку машин в м. Луцьку для однієї станції необхідно майже чотири смуги вулично-дорожньої мережі. Цим практично повністю буде паралізований рух в районі такої АЗС.

Отже, з врахуванням факторів впливу на суміжні системи, вважається, що оптимальною потужністю однієї АЗС є дві-чотири одиниці багаторукавних заправних засобів, або чотири-шість заправних колонок, а кількість АЗС в регіоні - 12-25 одиниць. Такий можливий широкий діапазон кількості АЗС регіональної структури ринку пального ставить перед місцевими органами влади завдання з розробки програми його розвитку на основі багатофакторних та багатоваріантних моделей. Подібний підхід до розвитку регіональної структури ринку пального дасть можливість налагодити цівілізовані стосунки між підприємцями та органами державної влади.