По-третє, динаміка номінального валютного курсу країни залежить від темпів зростання продуктивності праці в даній країні й за кордоном. Виші темпи зростання продуктивності праці в даній країні ведуть до поцінування її валюти і навпаки, нижчі темпи знецінюють її валюту.

По-четверте, на номінальний курс валюти впливає стан типажного балансу країни. Активний платіжний баланс створює імпульси до поцінування валюти, а пасивний — до знецінення.

По-п’яте. номінальний валютний курс залежить від валютно-курсових сподівань та спекуляцій. Що трапилося б якби всі власники ринкового процесу вважали, що курси цінних паперів компаній даної країни знизяться у найближчі місяці. Або що курс валюти впаде? І курс валюти і курс валюти даної країни негайно знизитися б. У жодному з випадків ринкові учасники не захотіли б далі тримати активи, що загрожують небезпекою великих втрат. У сучасних умовах результати виборів, урядова політика, міжнародна обстановка тощо, можуть породжувати великі кошлання валютних курсів.

По-шосте, номінальний валютний курс країни залежить від банківських інтервенцій — втручання її центрального банку в процес формування валютного курсу. Центральним банк може впливати на валютні курси через валютний ринок.

Якщо центральний банк країни намагається підтримати курс своєї валюти, він посилено скуповує власну валюту, використовуючи свої резерви іноземних валют. У цьому разі центральний банк розширює попит на шасну валюту, сподіваючись на підвищення й курсу. І навпаки, коли нейтральний банк хоче знизити курс власної валюти, валюта іншої країни він купує валюту іншої країни за власну валюту. Щоправда, резерви центрального банку не завжди достатні дія успішних інтервенцій і впливу на динаміку валютного курсу.

Плаваючі валютні курси автоматично коригуються так, що, зрештою, усвідомлюють дефіцити чи надлишки платіжного балансу. Пояснимо це твердження за допомогою інструментарію кривих попиту і пропозиції валюти. Припустімо, що між двома країнами — Бідасією і Багатією —склався рівноважний обмінний курс: 2 марки Бідасії за 1 крону Багатії. Рівноважний валютний курс означає, що жодна з країн не має дефіциту або надлишку платіжного балансу. За цього курсу кількість марок потрібних резидентам Багатії, щоб імпортувати товари І послуги з Бідасії, точно дорівнює кількості марок, які постачає Бідасія для сплати експорту з Багатії у Бідасію.

Припустімо, що тепер унаслідок певних причин резиденти Бідасії купують більше товарів і послуг Багатії. Отже попит на крони у Бідасії зростає.

Крива попиту на крони переміститься вправо, наприклад у положення Di. Для оплати імпорту Бідасії тепер потрібно db крон Бідасії відчувають нестачу крон у обсязі аb. Експортні операції приносять Бідасії da крон, проте Бідасії потрібно db крон, щоб оплатити імпорт. За плаваючих обмінних курсів ця нестача змінить валютний курс. Обмінний курс крони зросте, скажімо, до 3 марок за крону.

Зміна обмінного курсу змінить ціни усіх товарів і послуг, вироблених у Бідасії для резидентів Багатії і всіх товарів іпослуг Багатії — для покупців з Бідасії. Річ у тому, що валютний курс пов’язує усі внутрішні ціни країни і цінами інших країн. Ціну іноземного товару в національній валюті визначають як добуток ціни цього товару в іноземній валюті та валютного курсу. У нашому прикладі вироби Багатії на ринках Бідасії дорожчають. Наприклад, якщо раніше комп’ютер Багатії ціною в 1000 крон коштував жителю Бідасії 2000 марок, то тепер коштує 3000 марок. Тому експорт товарів і послуг Багатії і Бідасії скоротиться. Графічно це відображено переміщенням з точки b в точку с. І навпаки, товари і послуги Бідасії подешевшали для резидентів Багатії, оскільки міжнародна вартість крони зросла. Експорт Бідасії зростатиме, що показано переміщенням з точки а у точку с.

Отже, вільне плавання валютних курсів у відповідь на зміни пропозиції іноземної валюти чи попиту на неї автоматично коригує дефіцити і надлишки неплатіжних балансів.

Однак плаваючі валютні курси мають і певні вади. Передовсім коливання валютних курсів породжують невизначеність і ризики у міжнародній торгівлі та міжнародному інвестуванні. Наприклад, український ділер уклав контракт на купівлю певної партії німецьких товарів на суму 100000 марок. За поточним обмінним курсом, скажімо 2.7 гривні за 1 марку українській імпортер сподівається заплатити 270000грн. Проте, якщо упродовж тримісячного строку дії контракту валютним курс зросте до 3,5грн. за марку то українському імпортерові доведеться заплатити уже 350000грн., що може означати для нього відчутні збитки. Подібне міркування можна застосувати і до інвестицій. Отже, додатковий ризик, пов’язаний із несприятливими валютними курсами, може стримувати розвиток міжнародної торгівлі її на інвестування. Крім того, несприятливі динаміка валютного курсу може погіршувати умови торгівлі країни, пригнічувати розвиток експортних галузей національної економіки.

Для уникнення недоліків плаваючих валютних курсів країни за взаємною домовленістю можуть підтримувати фіксовані валютні курси в сучасній міжнародній валютній системі Але таке підтримування передбачає пряме чи опосередковане втручання державних інститути у функціонування валютних ринків оскільки попит і пропозиція валюти з перебігом часу змінюються. Наприклад, якщо в країни виник дефіциту торгівлі певною країною, вона повинна віднайти джерела для його покриття.

Найприйнятніше знаряддя підтримання фіксованого курсу і покриття дефіциту платіжного балансу — це використання офіційних резервів, тобто запасів іноземної валюти, якими володіє уряд. Ці резерви здебільшого виникають унаслідок того, що в попередньому періоді платіжний баланс був активним. Якщо дефіцити і надлишки у платіжному балансі є приблизно однаковими за різні роки, то проблем з підтриманням фіксованих валютних курсів не виникає.