Чутливість виробників до зміни цін на ресурси (тобто еластичність попиту) визначають:

Коефіцієнт зниження граничного продукту перемінного ресурсу. Якщо граничний продукт праці знижується помалу по мірі його додавання до фіксованої кількості капіталу, то ГПГВ, чи крива попиту на працю буде спадати помалу та мати тенденцію до високої еластичності. Незначне зниження ціни на такий ресурс спричинює до відносно великого зростання питаємої кількості ресурсу. І навпаки, якщо гранична продуктивність праці різко падає, то ГПГВ, чи крива попиту на працю, швидко зменшується. Це означає, що відносно велике зниження ставки заробітної плати супроводжується дуже скромним збільшенням кількості наймаємої праці; попит на ресурс буде нееластичним.

Легкість ресурсозаміщення. Чим більша кількість подібних ресурсів (ресурсів-замінників), тим вища еластичність попиту на певний ресурс (якщо виробник меблів вважає, що 5 чи 6 порід деревини однаково підходять для виготовлення столиків, то збільшення ціни на одну із порід дерева може викликати різке падіння попиту на неї). В іншому крайньому випадку, коли заміщення неможливе (боксити необхідні для виробництва алюмінію – це означає, що попит на боксити зі сторони виробників не зміниться) попит має тенденцію до нееластичності.

Слід зауважити, що особливу роль в процесі заміщення ресурсів відіграє час. Наприклад, водії вантажівок якоїсь фірми можуть добитися суттєвого зростання зарплати через незначне чи наступаюче не відразу зниження зайнятості. Проте, через деякий час, так як вантажівки зношуються і їх замінюють, фірма може закупити вантажівки більшої вантажопідйомності і тим самим забезпечити постачання тієї ж кількості продукції, але із меншою кількістю водіїв. Крім цього, по мірі зношення вантажівок фірма може застосувати різні засоби транспортування. Приклад: “Боинг-737-300” був спеціально сконструйований для двох пілотів, а не для традиційних трьох.

Еластичність попиту на продукт. Чим вища еластичність попиту на продукт, тим вища еластичність попиту на ресурс. Невелике зростання ціни на продукт з великою еластичністю попиту викликає різке зниження об’єму випуску продукції і, відповідно, відносно велике скорочення попиту на відповідні ресурси.

Співвідношення витрат на працю і загальних витрат. Чим більше загальних витрат виробництва припадає на якийсь ресурс, тим більша еластичність попиту на цей ресурс. Припустимо, що затрати на працю є єдиними витратами виробництва. 20-и % зростання ставки зарплати викликало б зсув вверх кривої витрат фірми на 20%. При заданій еластичності попиту на продукт таке суттєве зростання витрат привело б до відносно великого зниження продаж і різкому скороченню кількості необхідної праці. Попит на працю мав би тенденцію до еластичності. Але, якщо витрати на працю склали б 50% витрат виробництва, то 20% зростання ставки зарплати викликало б зростання витрат тільки на 10%. При тій же самій еластичності попиту на продукт було б відносно невелике скорочення продаж і відповідно зменшення праці. Попит на працю мав би тенденцію до нееластичності.

4. В довготерміновому періоді фірми здатні змінювати всі ресурси, які вони використовують в процесі виробництва. Перед фірмами постають два взаємопов’язані запитання:

Якою повинна бути комбінація для виробництва любого даного рівня об’єму продукції з найменшими витратами? Відповідь на це запитання дає правило найменших витрат.

Фірма виробляє любу певну кількість продукції при комбінації ресурсів, які забезпечують найменший рівень витрат тоді, коли останній долар, витрачений на кожен ресурс дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво любого об’єму продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на долар вартості кожного використовуємого ресурсу є однаковим. У випадку використання тільки двох ресурсів - праці і капіталу – мінімізація витрат наступає, коли

Граничний продукт праці / Ціна праці =

Граничний продукт капіталу / Ціна капіталу

Припустимо, що ціни на працю і на капітал складають 1 дол. за одиницю, але капітал і праця застосовуються в таких кількостях, що граничний продукт капіталу – 5, а праці – 9. Виходячи із формули, бачимо, що дане співвідношення не забезпечує виробництва продукції з найменшими витратами: 9/1 не дорівнює 5/1. Якщо фірма витрачає на капітал на дол. менше і витрачає цей дол. на працю, то вона губить 5 одиниць продукції, виготовлених за допомогою капіталу вартістю в граничний долар, а отримує 9 одиниць продукції від найму праці на додатковий дол. чистий об’єм продукції збільшується на 4 (9-5) одиниць при тих же загальних витратах. Слід зауважити, що таке переливання дол. із капіталу в працю приводить до того, що для даної фірми крива граничного продукту праці зміщується вниз, а крива граничного продукту капіталу – вверх, і фірма просувається до стану рівноваги, де справджується рівноважна формула.

Фірма може вважати вигідним використовувати дуже невелику кількість виключно продуктивного ресурсу, навіть якщо його ціна є дуже високою. І навпаки, може розумно використовувати більшу кількість відносно непродуктивного ресурсу, якщо ціна на нього буде достатньо низькою.

Слід зауважити, що правило виробництва з найменшими витратами аналогічне правилу максимізації корисності для споживачів.

2. Яке співвідношення ресурсів буде максимізувати прибуток фірми? На це запитання відповідь дає правило максимізації прибутку.

Щоб максимізувати прибуток, недостатньо тільки мінімізувати витрати. Існує багато різних рівнів виробництва, коли фірма може виробляти продукт з найменшими витратами. Але є тільки один рівень об’єму виробництва, коли фірма максимізує прибутки. Нам відомо, що випуск продукції з максимальним прибутком здійснюється тоді, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам.

Щодо ресурсів, то можна сказати, що при використанні ресурсів на конкурентних ринках фірма реалізує максимізуючі прибутки комбінацією ресурсів, якщо кожен вводимий фактор виробництва використовується до точки, в якій його ціна