Ліпше взагалі не вивчати жодної економічної теорії, ніж залишитися з такс думкою. Безперечно, уряд може впливати на ціну. Він чинить вплив на ціну, діючи на пропозицію чи на попит або одночасно на обидві ці змінні. Тривалий час уряд намагалися вплинути на ціни через обмеження обсягів виробництва. Ембарго і торгівлю з Іраком у 1990 р. зменшило видобуток нафти, і ціни на нафту різко зрослі Бразилія спалювала каву, щоб підвищити на неї ціну. Уряд Сполучених Штат обмежує посівні площі, щоб підвищити ціни на продовольчі товари та збільшити доходи фермерів.

Ці уряди не порушили закону пропозиції і попиту. Вони не мають секреті економічної зброї. Вони просто впливають на дію закону пропозиції і попиту.

Мінімальні і максимальні ціни

Хоча завжди існував політичний тиск, щоб утримувати ціни на низькому рівні, заробітну плату на високому,, все ж досвід завжди засвідчував, що розширені контролю за цінами і заробітною платою спричинювало значні економічні спотворення. Економісти здебільшого рекомендують законодавчий контроль за цінами в екстремальних ситуаціях.

Сміт протестував проти меркантильної політики державного втручання у минулому. Нині більшість економічних систем зазнають невдач від зниження ефективності викликаного невмілими інтервенціями в механізм попиту і пропозиції, хоча в інтервенції і здійснюють з добрими намірами. Три приклади урядових інтервенцій показаних на графіку 5—12 (мінімальна заробітна плата, контроль за квартирною платою, встановлення верхньої межі для процентних ставок), ілюструють не сподівані побічні наслідки, що можуть виникати внаслідок державного втручання ринкове визначення ціни і кількості.*

Мінімальний рівень заробітної плати. Інколи уряди законодавче запроваджують розмір мінімальної заробітної плати, яка становить нижню межу плати за будь-яку роботу. Хоча майже кожен погодиться з важливістю високої заробітної плати для подолання бідності, однак дослідження показують, що висока мінімальна заробітна плата часто шкодить тим, кому вона призначена допомагати.

Яка вигода для некваліфікованої молодої людини від знання того, що певне робочче місце оплачується в розмірі 4 дол. за годину, якщо вона отримати роботу не може? графіка 5—12, а, бачимо, що висока мінімальна заробітна плата спричинює значне безробіття. Ми можемо розглянути вплив зростання мінімальної заробітної плати на рівень заробітної плати низькооплачуваних, малокваліфікованих робітників. Дослідження свідчать, що цінова еластичність попиту на малокваліфіковану робочу силу більша від одиниці, якщо фірми замінюють місцевих малокваліфікованих робітників робітниками середньої кваліфікації, капіталом і малооплачуваних іноземними робітниками. Якщо попит на низькооплачуваних робітників еластичний то чи можна бачити, чому збільшення мінімальної заробітної плати зменшить суть заробітної плати, яку отримує ця група.*

Контроль за квартирною платою. Ніхто не любить платити за квартиру. Проте обмеженість землі і житла часто с причиною надзвичайно високого зростання квартирної плати в містах. У відповідь на підвищення квартирної плати і ворожого ставлення до власників житла держава інколи запроваджує контроль за квартирною платою.

Апарат пропозиції і попиту, показаний на графіку 5—12, б, дає змогу виявити наслідки контролю за квартирною платою. При контрольованій квартирній платі існує велика група покупців, які не можуть знайти житла. Люди залишаються надто довго у великих квартирах, бо квартирна плата утримується на рівні, нижчому від ринкового. Відбувається нецінове нормування, і люди змушені давати власникам квартир хабарі або сплачувати надзвичайно великі гарантійні внески, щоб отримати квартиру. Нове будівництво, а також підтримання житла, що існує за умов контролю квартирної плати, занепадає.

Історичний досвід Нью-Йорка, Берклі, Варшави та інших міст свідчить, що шкідливими с впливи контролю за квартирною платою на нове будівництво й тримання в належному стані того, що с. У Нью-Йорку власники залишили десятки тисяч будинків, бо контрольована квартирна плата була занадто низькою для по-риття витрат і оплати податків. За жорстокими словами одного з європейських критиків, ніщо, за винятком бомбардування, не с таким ефективним засобом для руйнування міста, як контроль за квартирною платою.*

Обмеження процентних ставок. Процентна ставка — це ціна, яку сплачують за позичені на деякий час гроші. Наприклад, якщо ви позичаєте 5000 дол. для оплати вашої освіти, то, можливо, вам доведеться платити 10 відсотків за рік (тобто 500 дол. щорічно) у вигляді процента за позичені кошти.

З біблійських часів вилучення процента було об'єктом підозри, бо люди зобов'язані платити кредитору за використання коштів, хоча кредитор не надає видимої послуги. У попередні епохи надання позики з мстою вилучення проценті розглядали як злочин, який називали лихварством. Однак і сьогодні в деяких країна! запроваджують офіційну максимальну процентну ставку.

На жаль, верхня межа процентної ставки інколи значно нижча від вільної ринкової. Хоча процентна ставка у розмірі 12% за рік може здаватися високою для позив по кредитній курточці або на покупку автомобіля, проте вона може не покривай витрати, пов'язані із позичанням, адміністративними витратами і ризиком несплаті боргу. З графіка 5—12, в, бачимо, яким с вплив державного запровадження максимальної ставки на надто низькому рівні — кошти міліють, банки та інші фінансові, інститути відмовляються надавати невигідні позики. Ті, хто зацікавлений у такій процентній ставці, або отримують вигоду від контролю, виявляють, що не можуть позичити ні в кого, крім «лихварської акули», яка може вимагати «шість за п'яти тобто 600 дол. процентів у