У даній моделі екзогенними вважають такі змінні: податки (T) і державні видатки (G), пропозицію грошей (М), рівень цін (Р) та світову процентну ставку (і*). Ендогенними ж є такі змінні, як дохід Y і обмінний курс е.

Крім того, у моделі Мандела-Флемінґа розглядається зовнішній сектор, що перебуває у стані рівноваги за нульового сальдо платіжного балансу (ВР). Тобто, будь-який дисбаланс у рахунку поточних операцій повинен компенсуватися відповідним значенням сальдо рахунку руху капіталу і фінансів:

ВР = NX(e, Y) + KА + k(i - i*)= 0 (5),

де KA - деяка постійна величина руху капіталу, що не залежить від рівня процентних ставок, k - ступінь мобільності капіталу [45, С. 209].

Із вказаної умови випливає, що при збільшенні, скажімо, доходу, дефіцит платіжного балансу не виникатиме лише за умови зростання процентної ставки, яке стимулюватиме приплив капіталу.

Важлива роль у моделі Мандела-Флемінґа приділяється мобільності капіталу (ступеню свободи, з яким капітал переміщується із однієї країни у іншу у відповідь на зміну процентної ставки). Розрізняють чотири види мобільності капіталу:

нульова мобільність капіталу, за якої міжнародні потоки капіталу не реагують на коливання процентної ставки усередині країни. Крива ВР у цьому разі графічно зображатиметься вертикальною лінією, оскільки обсяг чистих іноземних інвестицій не залежатиме від різниці (і-і*);

низький ступінь мобільності капіталу означає, що зміна величини (і-і*) суттєво впливає на зміну міжнародних потоків капіталу;

високий ступінь мобільності капіталу, за якого капітал є чутливим навіть до незначної зміни величини (і-і*);

абсолютна мобільність капіталу, коли капітал вільно переміщується із однієї країни в іншу, чутливо реагує навіть на незначні коливання у різниці між внутрішньою і міжнародною процентними ставками. У моделі малої відкритою економіки процентна ставка усередині країни збігається зі світовою: і = і*. Графічно випадок абсолютної мобільності капіталу зображається горизонтальною кривою платіжного балансу ВР.

Окрім ступеня мобільності капіталу, внутрішню процентну ставку певною мірою визначає світова процентна ставка. Слід враховувати також вплив різних видів валютного курсу (фіксованого чи плаваючого) на ефективність стабілізаційної політики.

Проаналізуємо, як фіскальна політика впливатиме на малу відкриту економіку за умови фіксованого валютного курсу та різного ступеня мобільності капіталу.

Рис.4. Фіскальна політика в умовах фіксованого валютного

курсу [55, С. 422-423].

Стимулювальна фіскальна політика у випадку нульової мобільності капіталу (див. рис. 4-а) переміщує криву IS1 праворуч і зумовлює зростання внутрішньої процентної ставки і збільшення доходу та імпорту (точка В). Це призводить до виникнення негативного сальдо платіжного балансу і підвищує попит на національну валюту. Однак для підтримання фіксованого курсу центральний банк повинен зменшити пропозицію грошей, що перемістить криву LM1 ліворуч. У результаті дохід зменшиться з Y1 до Y2 (точка С). Отже, збільшення державних видатків або зменшення податків призводить до еквівалентного витіснення інвестицій. Подібний результат спостерігатиметься у випадку низької мобільності капіталу (див. рис. 4-б). Проте, певна чутливість короткотермінових потоків капіталу до рівня процентних ставок означає часткове витіснення інвестицій, тому має місце незначне збільшення величини доходу. Із збільшенням мобільності капіталу фіскальна політика стає дієвішою, спричинюючи суттєвіше зростання доходу, оскільки витіснення інвестицій зменшується (див. рис. 4-в). За умови абсолютної мобільності капіталу витіснення внутрішніх інвестицій повністю перекривається припливом капіталу. Величина доходу збільшується (див. рис. 4-г).

Перейдемо до аналізу впливу фіскальної політики на малу відкриту економіку в умовах плаваючого валютного курсу.

Рис.5. Фіскальна політика в умовах плаваючого валютного

курсу [55, С. 422-423].

Стимулювальна фіскальна політика переміщує криву IS1 вправо. У випадку нульової (низької) мобільності капіталу збільшення доходу і процентної ставки при цьому зумовлює дефіцит платіжного балансу, а також знецінення національної валюти. Знецінення переміщує криву ВР1 праворуч до рівня ВР2, сприяє збільшенню експорту і зменшенню імпорту, а це стимулює подальше переміщення кривої IS2 праворуч (до IS3). У результаті дохід збільшиться з Y1 до Y2, чи відповідно - до Y3 (див. рис. 5-а, 5-б). Із зростанням ступеня мобільності капіталу ефективність фіскальної політики знижується (див. рис. 5-в). Оскільки стимулювальний характер фіскальної політики спричиняє позитивне сальдо платіжного балансу, поцінування національної грошової одиниці, зростання імпорту і зменшення експорту, то крива ВР1 переміститься вгору, а крива IS2 - ліворуч. Вплив фіскальної політики частково нейтралізується (дохід збільшиться з Y1 до Y3, а не до Y2). У випадку абсолютної мобільності капіталу (див. рис. 5-г) поцінування повністю нейтралізує заходи фіскальної політики.

Отже, модель Мандела-Флемінґа, враховує вплив на стан національної економіки іноземного сектора

Підсумовуючи, слід зазначити, фіскальна політика в умовах фіксованого валютного курсу впливає на сукупний дохід, і, чим вища мобільність капіталу, тим ефективнішими є заходи фіскальної політики. За плаваючого валютного курсу інструменти фіскальної політики є дієвими лише у випадку нульової або низької мобільності капіталу[17, С. 118].

4. Аналіз фіскальної політики в Україні:

4.1 Використання інструментів фіскальної політики упродовж 1990-2001 рр.

Проведення фіскальної політики в Україні у перехідний період до ринку ускладнюється потребою одночасного збільшення обсягів виробництва і зниження темпів інфляції.

Розглянемо формування фіскальної політики в Україні, насамперед із з’ясування того, якою вона була протягом років незалежності. Аналіз фіскальної політики в Україні, почнемо із з’ясування того, наскільки послідовною вона була. Про послідовність фіскальної політики можна судити по структурі податкових надходжень і державних видатків, а також і по стабільності податкової системи в цілому.

Почнемо із податкових надходжень. (див. Таблиця 1).

Таблиця1. Доходи зведеного бюджету.

у % до ВВП

Рік

Всього доходів

(млн. грн.)

Всього

доходів

ПДВ

Податок

на прибуток

п-в

Акцизний збір

Фонд

Чорно-биля

Податки

з

населення

Пенсій-

ний фонд*

1992

17,0

32,8

9,4

5,4

1,2

2,4

2,7

9,2

1993

568,3

40,0

11,9

10,1

1,8

1,8

2,0

5,9

1994

5313,8

49,1

12,0

13,2

1,6

2,2

3,1

8,5

1995

20425,4

40,1

8,9

9,5

0,8

2,0

3,1

8,2

1996

30142,1

38,6

8,1

7,0

0,8

1,9

3,4

8,9

1997

36889,6

42,4

8,7

6,5

1,3

2,0

3,8

11,2

1998

37398,2

39,8

7,6

6,7

1,3

1,5

3,8

9,8

1999

43826,7

37,0

7,1

5,6

1,5

0,2

3,7

9,6

2000

64806,3

40,5

5,9

5,2

1,4

0,1

4,0

10,2

січень-01

5124,4

39,2

лютий

5286,8

38,1

березень

5627,2

35,9

квітень

5677,9

37,1

травень

6005,7

40,4

червень

5828,4

37,3

липень

6461,1

39,4

серпень

6280,4

36,8

* У квітні 1997 року Пенсійний фонд вилучено із складу бюджету, але для зіставлення ми надалі враховуємо його.

Джерело: Державне казначейство України, розрахунки UEPLAC.

Якщо проаналізувати структуру зведеного