Рушійною силою розвитку сучасного суспільства є забезпечення умов для безперервного розвитку потреб.

На жаль, ситуація, що склалася в нашій країні, свідчить про суперечності між потребами населення, які сформувалися на базі досягнень нашої економіки, особливо її високорозвинених напрямів — ЕОМ, лазерної техніки, сучасних засобів зв'язку, досягнень світового виробництва, науки і техніки та можливостями задоволення їх, обмеженими як загальним рівнем розвитку економіки, так і її структурою, зорієнтованою в основному на задоволення виробничих потреб. Ця суперечність може бути вирішена лише завдяки піднесенню економіки на якісно новий рівень розвитку, зміні спрямованості її структури на формування потреб, що забезпечують розвиток людини.

Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці розвинених країн в сучасних умовах є те, що, з одного боку, відбувається перехід від масового виробництва і масового споживання до індивідуалізованого. Наприклад, люди хочуть різноманітніше одягатися, враховуючи особливості своєї зовнішності, віку, професії тощо. А з іншого боку, індивідуальні потреби, які динамічно розвиваються (творчі види праці, фізична культура, спорт, захист навколишнього середовища, збереження миру) можуть бути реалізовані лише на колективних засадах, спільній діяльності колективів, людей певного регіону, всієї планети. Отже, відбувається одночасний процес індивідуалізації та колективізації потреб. Неухильне зростання потреб людей, колективів, нації висуває перед економікою все складніші завдання. Адже у кожний конкретний період рівень виробництва не дає можливості задовольнити всі потреби всіх суб'єктів економічної діяльності. Це є стимулом як для суб'єктів економічної діяльності, так і для розвитку самої економіки.

4. ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБ ВЗАЄМООБМІНУ

Суспільству дуже важливо знати тенденції та перспективи розвитку потреб: індивідуальних, сімейних, колективних, суспільних, їхні структурні зміни. Це не тільки впливатиме на напрями розвитку виробництва, а й сприятиме тому, щоб людина стала суб'єктом формування потреб, а не лише їхнім пасивним виробником.

Формування потреб, у тому числі економічних, має спрямовуватися. Суспільство мусить дбати про те, щоб в ньому було якомога менше чинників, що зумовлюють формування потреб, які деформують психологію людини, шкодять її здоров'ю, загрожують життю на землі. Потрібно свідомо і цілеспрямовано через органи державного регулювання, вартісні, правові важелі, а також виховні заходи впливати на об'єктивні умови життя людей, розвивати виробничу і соціальну інфраструктуру, які б спонукали кожного працівника відтво­рювати потреби, спрямовані на всебічний розвиток людини.

Життя довело: якщо виробництво нерозвинене, деформована його структура, немає нормального торговельного, побутового, культурного обслуговування, сучасних засобів зв'язку, комунікацій тощо, людина женеться за дефіцитом, намагається придбати престижні товари. Регулювати потреби в таких умовах неможливо. Більше того, це призводить до розширення тіньової економіки та спекуляції, диференціації доходів, утвердження споживацької психології. Отже, залежно від того, як розвивається виробництво, в суспільстві формуються і регулюються потреби.

Наукове обгрунтування економічних потреб має велике практичне значення. На їх основі можна побудувати соціальні нормативи, тобто науково обгрунтовані показники, що характеризують ступінь розвиненості соціальної сфери, досягнутий рівень реальних доходів, умови праці та побуту, ступінь професійної підготовки і освіти різних соціальних груп населення. Особливо важливо для регулювання розвитку соціальної сфери обгрунтувати оптимальний споживчий бюджет — кількісне вираження життєвих засобів. Його розраховують за нормами і нормативами споживання, що задовольняють розумні, раціональні потреби. Оптимальний споживчий бюджет використовують для оцінки досягнутого рівня життя населення та вибору ефективних шляхів його зростання.

Порівняння фактичного споживання з нормами оптимального споживчого бюджету дає можливість визначити ступінь задоволення потреб, виявити незадоволений попит та вжити заходів для розвитку виробництва і сфери послуг.

Соціальні нормативи мають постійно оновлюватись. Поряд з науково обгрунтованими нормативами можуть розроблятися і нормативи, розраховані на мінімальний споживчий бюджет, на основі якого визначають мінімальні рівні заробітної плати, допомоги на дітей, стипендії тощо.

Розробка і застосування науково обгрунтованих соціальних нормативів — об'єктивна основа для прискореного розвитку соціальної сфери. Ефективне використання їх є важливим чинником якісних перетворень економіки, змін рівня життя людей.

5. СУБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН.

ЇХНІ ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ

Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Тому пізнати економічні інтереси, їхній об'єкт можна лише через розкриття суб'єктів економічних відносин.

Суб'єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юридичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну із сторін, яких завжди є дві (продавець і покупець або виробник і споживач) слід розглядати як окремого суб'єкта, якому притаманний свій інтерес. Вступаючи у економічні відносини з іншим суб'єктом, він намагається реалізувати цей інтерес (як і той, хто вступає з ним у відносини).

Суб'єктами економічних відносин є як індивід, так і різні соціальні спільноти (підприємство, товариство, асоціація, кооператив тощо), а також держава в цілому. Адже цілком очевидно, що в економічні зв'язки вступають не тільки фізичні, а й юридичні (фірма з фірмою або фірма з індивідумом) особи. Економічні відносини з приводу різного роду форм виробничого, наукового, технічного та іншого співробітництва, торгівлі існують також між державами.

Суб'єкти економічних відносин обов'язково мають бути власниками. Мова йде передусім про індивідуальну власність людини на суспільно-виробничу силу її особистої праці (здібності, знання, досвід, носієм яких є кожна людина). Це зумовлює виключне право кожної людини вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Водночас певні суб'єкти мають у своєму розпорядженні засоби виробництва, використовують їх на свій розсуд, розпоряджаються створеними у про­цесі трудової діяльності благами: споживають, продають, використовують на розвиток виробництва. Ними можуть бути окремі індивіди, сім'ї, підприємства, громадські організації.

Становище суб'єктів