відстрочка (відмова) від винагороди за виробничий результат

надання працівниками позик

купівля працівниками акцій даного п-ва

Згідно законів “Про банкрутство” і “Про власність” передбачається, що трудовий колектив державного п-ва може взяти це п-во в оренду або викупити у власність, створюючи певний вид господарського товариства за умови взяття на себе боргів даного п-ва та зі згоди на це кредиторів.

За наявності кількох претендентів на участь у санації державного п-ва, господарське товариство, засноване членами трудового колективу, не має переваг перед іншими претендентами і мусить пройти процес конкурсного відбору.

Державна фінансова підтримка санації п-в.

При цьому здійснюються 1) пряме бюджетне фінансування і 2) непрямі форми державного впливу.

Бюджетне фінансування здійснюється на 1) поворотній основі – це бюджетні позики; і 2) безповоротній основі – це субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій п-в, що перебувають на межі банкрутства. За допомогою повного або часткового викупу акцій п-в держава протидіє спаду виробництва і зростанню безробіття. Та в даному випадку державу не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки отримання прибутку не є метою її діяльності як акціонера. Головною метою державних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності п-ва. Наприклад, у Німеччині і США значну частину державного сектора сформовано саме з колишніх приватних п-в, які опинилися на межі банкрутства.

До непрямих форм державної підтримки санації належать:

надання державних гарантій та поручительства, тобто зобов’язань держави здійснити погашення боргів п-ва в разі його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору;

надання дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства, що передбачає злиття п-в, створення концернів, асоціацій, консорціумів.

Санаційна підтримка п-в державою може здійснюватися методами фіскального характеру, зокрема:

списання податкових зобов’язань;

податкове кредитування;

надання цільових податкових пільг.

3. Банкрутство п-в – це пов’язана із недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і зобов’язання перед бюджетом.

У 1997 р. в Україні з 9000 справ про порушення банкрутства банкрутами було оголошено приблизно 4000 п-в.

Схематично розвиток порушення справи про банкрутство п-в можна показати таким чином:

Заява кредиторів Заява державних Заява п-ва, яке перебуває

п-ва контролюючих органів у фінансовій кризі

Порушення справи про банкрутство

Призначення Попереднє засідання Подання оголошення до державного

розпорядника арбітражного суду друкованого органу про порушення

майна справи про банкрутство (“Урядовий

кур’єр”, “Голос України”)

Друге засідання арбітражного суду

Приймається ухвала про оголошення

боржника банкрутом, якщо не

знайшлись санатори

Припиняється підприємницька діяльність

Призначається ліквідаційна комісія

Вважаються такими, що минули, строки усіх зобов’язань п-ва

Ліквідаційна комісія оцінку та продаж майна банкрута, задоволення претензій кредитора, складання ліквідаційного балансу.

Ознаками можливого банкрутства п-ва є:

падіння ринкової ціни цінних паперів п-ва;

зниження потоку грошових надходжень від виробничої і фінансової діяльності та зниження доходів;

п-во працює у галузі, де велика імовірність банкрутства;

п-во недавно почало своє функціонування;

зменшення сум дивідендів.

Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі п-ва:

неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів;

нездатність погасити прострочені зобов’язання;

погана система фінансової звітності;

переміщення сфери діяльності в галузі, не пов’язані з основним бізнесом п-ва;

нездатність п-ва контролювати свої витрати;

високий рівень конкуренції.

Справа про банкрутство п-ва порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше 300 заробітних плат або 35400 грн., які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановлення для їх погашення строку. До боржника арбітражний суд має право застосовувати такі процедури:

реорганізаційні: зовнішнє управління майном, санація і реорганізація;

ліквідаційні: добровільна і примусова ліквідація п-ва-боржника;

мирова угода.

Арбітражний суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або за умови незгоди кредиторів з її умовами. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд призначає ліквідаційну комісію (вона складається із представників кредиторів, банків, фінансових органів і фонду державного майна), яка оцінює майно п-ва-боржника, проводить роботи зі стягнення дебіторської заборгованості, розраховується з кредиторами і складає ліквідаційний баланс.

З моменту визнання п-ва банкрутом в першу чергу припиняється підприємницька діяльність боржника, до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном боржника; вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов’язань банкрута і припиняється нарахування пені та відсотків на усі види заборгованості боржника. Кошти, вилучені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів таким чином:

у першу чергу задовольняються:

вимоги, забезпечені заставою;

витрати, пов’язані з виплатою вихідної допомоги працівникам банкрута, в т.ч. відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді і з робітниками ліквідаційної комісії.

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками п-ва (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду п-ва).

У третю чергу – вимоги щодо сплати податків і обов’язкових зборів.

У четверту чергу – вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

У п’яту – вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду п-ва.

У шосту – інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів на рахунок від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, не розглядаються і вважаються погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові, а майно державних п-в – відповідному органу приватизації для наступного продажу. Якщо майна банкрута вистачає, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати підприємницьку діяльність.

У міжнародній практиці в умовах економіки, що стабільно функціонує, для оцінки імовірності банкрутства