конкуренцію на ринку інвестиційних капіталів можна подолати насамперед сприятливою інвестиційною і митною політикою, стабільним і заохочувальним податковим законодавством.
На жаль, ці чинники в Україні поки що відсутні. Постійно змінюється податкове і митне законодавство. Це не сприяє припливу іноземних інвестицій.
Деякі позитивні тенденції в розвитку господарства сучасної України не набули стійкого характеру, не забезпечили загальноекономічного оздоровлення.
Виникла необхідність корекції курсу економічних реформ. Вперше про це було зазначено у доповіді Президента України
Леоніда Кучми з нагоди першої річниці Конституції незалежної України. В ній сформульовано такі найважливіші елементи антикризової програми: здійснення принципових заходів щодо лібералізації економічного режиму в Україні, істотне прискорення приватизаційного процесу, легалізація тіньової економіки насамперед за рахунок лібералізації податкової політики, активізація інвестиційного процесу, "економізація" зовнішньої політики держави, прискорення та послідовне здійснення аграрної реформи, впорядкування економіки енергетичного сектору, виведення соціальної сфери на пріоритетний рівень економічної політики.
Корекція економічної політики не торкається її стратегічних напрямів. Незмінними залишаються її базові позиції: трансформація економіки і здійснення цього процесу прискореними темпами попри всі протидії консервативних сил.
Перед молодою Українською державою стоять надзвичайно складні та важливі завдання в сфері економіки. Від їх розв'язання у значній мірі залежить наш поступ до цивілізованого життя. Тому реалізація економічної програми новітньої української держави повинна стати кровною справою кожного її громадянина.
Проблеми екології
Процес суспільного виробництва неможливо уявити без участі в ньому природних сил - природних ресурсів і природних умов. В промисловості природні чинники виступають, в основному, як предмети праці, часто у вигляді природної сировини, в сільському (лісному) господарстві природні чинники виконують значну, а в багатьох випадках — провідну роль, виступаючи, і як предмети, і як засоби праці. Сільськогосподарське виробництво повністю базується на використанні природних ресурсів і умов, а його виробничо-технічні процеси одночасно є і біологічними.
Тісний зв'язок сільськогосподарського виробництва з природою, в умовах індустріалізації агросфери зумовив в кінцевому підсумку негативні зміни природного середовища. Сільське господарство, яке в попередні часи повсюдно сприяло покращанню природного середовища, при переході на інтенсивний шлях розвитку стало його знищувати. Агроекономічні проблеми, що виникли, зумовлені тим, що значна частина екосистем, в яких відбувається сільськогосподарське виробництво, втратила здатність до саморегуляції внаслідок свого антропогенного походження. Разом з тим сільське господарство має ключове значення при досягненні стійкого розвитку, оскільки тут зосереджено до 40% всього зайнятого в матеріальному виробництві населення і 50% світових багатств.
Високі темпи народонаселення зумовлюють в кінцевому підсумку потребу в земельних ресурсах. Поряд з тим ми спостерігаємо тенденцію до різкого скорочення сільськогосподарських угідь в розвинутих країнах світу. Так, в США площа земельних угідь скоротилась з 540 млн. га в 1960 р. до 492 млн. га в 1987 р., в Японії - з 7 до 5,6 млн. га, у Франції - з 39 до 35 млн. га, в Італії - з 22 до 20 млн. га. Міськими і сільськими населеними пунктами, школами, шахтами, лініями комунікацій і трубопроводів зайнято близько 12-15% території суші. Ці землі втратили здатність виробляти біомасу, генерувати кисень, зв'язувати вуглекислоту. Щодо загальної структури збитків для навколишнього середовища, то вони подані на рис. 1.
Складні екологічні проблеми виникають в результаті гідромеліорації (осушення і зрошення) земель. Найбільш суттєвими екологічними наслідками гідромеліорації є: засолення грунту, посилення міграції хімічних елементів.
Велика шкода навколишньому середовищу завдається глобальними забрудненнями атмосфери, викидами промислових підприємств і автотранспорту.
Безумовно, галузева структура викидів речовин, що забруднюють атмосферу, в різних країнах має свої особливості. Спільною рисою для всіх країн є те, що основним джерелом забруднення атмосфери є промисловість і автотранспорт. Зокрема, в США до 60% сумарних викидів дає автотранспорт. На рис. 2 в таблиці показана сума збитків і вказано чинники, що впливають на забруднення довкілля.
90-ті роки в Україні характеризуються зверненнями дослідників до усвідомлення в повному контексті різних напрямів історії екології, простеження не лише її "світлих", а й тіньових аспектів, набуття необхідних уроків з пройденого та пережитого українським народом.
В історичній літературі фактично до 90-х років була відсутня об'єктивна картина організації, планування, будівництва Дніпровського каскаду гідроелектростанцій, у тому числі спорудження цілої низки водосховищ, їх соціально-екологічних та економічних наслідків для України. Увага зосереджувалась на самому факті спорудження електростанцій, гребель; сукупність всіх аспектів процесу підготовки водоймищ, переселення жителів, затоплення тисяч гектарів родючих чорноземів, тяжких доль і трагедій людей залишалась не вивченою і не освітленою.
Ідея комплексного освоєння могутньої течії Дніпра і перетворення його на енергетичний гігант виникла ще в 20-х роках XX ст. Поширена серед вчених-енергетиків ідея "Великого Дніпра" генерувала в собі будівництво великих водоймищ у верхній і середній течіях Дніпра. Одним із них було Каховське водосховище.
Розробленим проектом передбачалося створення водосховища загальною площею 2155 кв. км. Всього під водоймище відводилось 921,3 тис. га земель колгоспів, радгоспів, державного лісового фонду. В зоні затоплення опинилося більше 100 колгоспів і радгоспів, понад 90 населених пунктів, підтоплювались десятки сіл та два міста - Нікополь і Кам'янка-Дніпровська. Для тисяч людей акція будівництва ставала справжньою жорстокою соціальною трагедією. Аналогічні явища спостерігались і при спорудженні та експлуатації Кременчуцького, Дніпрод-зержинського, Канівського та Київського водосховищ.
Особливої гостроти в господарських відносинах в Україні набула проблема землекористування. Це зумовлюється тим, що вкрай несприятливо вирішувалось питання збереження і раціонального використання земельного фонду - головного багатства країни. За останні роки чимало орних земель відійшло під промислове будівництво й дороги, а деякі з них залишились забутими й заросли чагарниками. Так, друга черга