функція міри вартості. І це природно, оскільки саме ця функція надає товарній масі необхідний матеріал для вираження їхньої вартості. Вартість виявляє себе в ціні товару на основі цієї функції. Поза зазначеною функцією вартість існує лише потенційно. Отже, слід ураховувати невіддільну єдність понять «вартість товару» і »міра вартості грошей».
На основі міри вартості встановлюють ціну, що є грошовим ви-раженням вартості товару. Остання залежить, з одного боку, від вар-тості товару, з іншого — від величини вартості самої грошової оди-ниці. Вартість товару може лишатися незмінною. Однак, якщо вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростати-муть. Йдеться про обернено пропорційну залежність ціни і вартості грошової одиниці.
В епоху товарних та повноцінних паперових грошей використо-вувалося поняття масштаб цін.
Масштаб цін — суто технічна функція грошей. Вона являла со-бою законодавчу фіксацію певної кількості (за масою) монетарного металу (золота чи срібла), що закріплювалося державою за грошо-вою одиницею. Коли карбування монет лише розпочиналося, мас-штаб цін збігався з їхнім ваговим вмістом. Проте з часом у процесі еволюційного розвитку грошових відносин масштаб цін почав відок-ремлюватися від безпосередньо вагового змісту. Це зумовлювалося, як уже зазначалося, зношуванням і псуванням монет, зменшенням їхнього вагового вмісту державною владою, застосуванням більш цінних металів для карбування монет (мідь, срібло, а згодом золото). З появою розмінних на золото паперових грошей масштаб цін зберігав своє функціональне призначення. Власники паперової ку-пюри мали офіційне право і можливість обміняти її в банку на відповідну, визначену офіційним масштабом кількість золота.
За масштабом цін здійснювалося зіставлення національних гро-шових одиниць — долара, фунта стерлінгів, німецької марки, фран-цузького франка та інших паперових знаків вартості.
Відповідно до цього визначався і валютний курс окремих грошо-вих одиниць. Якщо у 1913р. 1 долар США представляв у обігу 1,5, а англійський фунт стерлінгів — 7,3 г золота, то легко підрахувати, що валютний курс, який визначає співвідношення їх, становив 1 : 4,87. З масштабом цін пов'язані поняття «девальвація» і »ревальва-ція» грошових одиниць. Девальвація — це офіційне зменшення, а ревальвація — збільшення золотого вмісту певної грошової оди-ниці. Наприклад, у США в 1934 р. металевий вміст долара було зако-нодавче знижено з 1,50463 до 0,888671 г чистого золота. Девальвації, причинами яких є інфляційне знецінення грошової одиниці та інші економічні ускладнення, досить широко застосовуються у практиці грошових відносин.
Розглядаючи механізм реалізації функції міри вартості, слід ура-ховувати, що з повним припиненням конвертації паперових грошей на монетарний товар — золото, з завершенням його демонетизації необхідність офіційної фіксації державою масштабу цін відпала.
Припинення фіксації офіційного (золотого) масштабу цін не озна-чає, що функція грошей як міри вартості повністю вичерпана. В су-часних монетарних теоріях ця функція трактується як «одиниця роз-рахунків». Застосування грошей у зазначеній функції, по суті, таке саме — за нею оцінюють відносну вартість товарів. Однак у цьому разі власна вартість грошової одиниці формується на іншій основі. Переставши бути представником монетарного товару, паперова гро-шова одиниця уособлює в собі представницьку вартість загальної маси товарів та послуг, що перебувають в обігу і обслуговуються відповідною сумою грошей. Йдеться про визнання купівельної спро-можності грошової одиниці, її відносної вартості за принципами, розробленими кількісною теорією грошей. Відповідно до цього но-вим змістом наповнилися поняття девальвація та ревальвація певної грошової одиниці. Тепер ці поняття характеризують динаміку співвідношень ціни тієї чи іншої грошової одиниці.*
Співвідношення функцій міри вартості та засобу обігу.
За усієї важливості функції грошей як міри вартості економічні відносини, що формуються в процесі обміну товарів, не можуть бути виражені лише на її основі. Добре відомо, що цінова оцінка вартості товару здійснюється на основі функції міри вартості до процесу його реалізації. Ціну встановлюють ще до обміну товарів. Товар ще не продано, а на нього встановлюють на основі функції міри вартості певну ціну. Ви приходите в крамницю і бачите: футбольний м'яч кош-тує ЗО грн. Однак номінальне визначення ціни ще не має нічого спільного з дійсним продажем. Ціна є необхідною передумовою ре-ального обміну. У зв'язку з цим цілком зрозумілим є те, що сам про-цес обміну товарів, кругообіг Т-Г- Т породжує об'єктивну необхід-ність не тільки функції міри вартості, а й іншої функції — функції грошей як загального засобу обігу, на основі якого здійснюються реальний рух споживних вартостей товарів, їхній фактичний обмін. Це стосується обміну товарів як на внутрішньому, так і на зовніш-ньому ринку.
Функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. У своїй взаємодії вони конституюють гроші як інструмент вираження ціни та обміну товарів. Органічно доповнюючи одна одну, вони реа-лізують подвійну природу грошей — їхнє призначення виконувати у товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним засобом обміну товарів.
Функціональна єдність міри вартості й засобу обігу відображує сутність найпростішої, елементарної форми грошей, що сформува-лася на найбільш ранніх етапах становлення товарно-грошового обі-гу. Це період, коли з'явилися металеві гроші, гроші-товар, які безпо-середньо обслуговували товарний обіг.
Отже, мова йде про те, що найпростіша форма грошей, яка реалі-зує свою сутність на основі єдності двох функцій (функцій міри вартості й засобу обігу), виражає чітко визначений історичний етап ста-новлення грошових відносин.
Розглядаючи єдність функцій міри вартості й засобу обігу, які у своїй сукупності характеризують спосіб реалізації найпростішої гро-шової форми, не можна не звернути увагу на протилежність їх. Гроші у зазначених функціях виражають різні грані грошових відносин, що не лише органічно поєднані між собою, а й заперечують одна одну.
