Машинобудування як одна з профілюючих галузей є глибоко мілітаризованою і із-за переважно складального типу виробництва має слабкі внутрішньорегіональні кооперативні зв'язки, що робить її украй уразливою в кризові періоди.

Промисловість регіону є эколого-небезпечною, а окремі виробництва і галузі з відсталими технологіями — взагалі не сумісними з природою краю.

Орієнтація деяких галузей промисловості (особливо - машинобудування) на сировину (що комплектують), що привезла, і прискорені темпи розвитку пріродоексплуатірующих галузей (лісоводства, здобичі сірі, калійних солей, нафти, газу, вугілля) зробили регіональну економічну систему малопридатною до виживання в критичних ситуаціях.

У регіоні чітко простежується тенденція до різкого погіршення демографічної ситуації: збільшується смертність, падає природний приріст, йде процес старіння населення. З урахуванням національно-етнографічного менталітету жителів Карпатського краю існує реальна загроза генофонду нації.

Поступово загострюється соціальна ситуація, пов'язана з проблемами безробіття і зайнятості населення регіону, яку підсилює ще і той факт, що тут вже давно мав місце надлишок трудових ресурсів. Економічні збитки, нанесені природі Західного регіону в попередні роки, марнотратство і безгосподарність спричинили за собою значне погіршення стану навколишнього середовища, викликали деградацію унікальної природи Карпат.

СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ Західного РЕГІОНУ І РЕГІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ

Аналіз географічних, природних, історичних і економічних умов показує, що на етапі становлення державності України і входження її в світову спільноту Західний регіон має унікальний шанс стати своєрідним полігоном, де розумна економічна політика може успішно поєднувати регіональні, державні і міжнародні інтереси країни, забезпечивши при цьому і прогрес в його соціально-економічному житті. Отже, мова йде про вибір правильного стратегічного курсу в розвитку регіону. Якщо керуватися тим, що Карпати є географічним центром Європи, а в природному відношенні — унікальною екосистемою на Заході України, то при формуванні політики освоєння цього краю необхідно розумно використовувати його геополітичні переваги і зберегти екологічний феномен території. Інакше кажучи, майбутня соціально-економічна модель Карпат повинна бути економічно вигідною для України і екологічно сумісною з прилеглими територіями сусідніх країн.

Сьогодні можна достатньо упевнено стверджувати, що винятковий акцент на розвитку в регіоні промисловості навряд чи виправдає себе. Технологічний «бум» нам поки не «загрожує», а отже, продуктивність праці і конкурентоспроможність продукції ще довго залишатимуться низькими. Крім того, з ескалацією виробництва загострюватиметься екологічна ситуація, що забиратиме і без того обмежені ресурси. Таким чином, потрібно виробити нестандартні ходи і рішення при виборі пріоритетів і конкретних сфер, розвиток яких би забезпечив прогресивні зміни в экономиче¬ской житті регіону, прискорив і направив ринкові реформи в необхідне русло, що, у свою чергу, ініціюватиме приплив капіталу (і зокрема — іноземного). При виборі такий стратегія важливо передбачити і врахувати дію тих чинників, які обумовлюють специфіку регіону і створюють переваги його стартових умов для прогресивних соціально-економічних перетворень.

З урахуванням наявних в Західному регіоні природного, економічного, наукового і технічного потенціалів, його історичних і географічних особливостей, стратегічна мета перспективного розвитку території полягає в тому, щоб на основі оптимального використання природи, матеріально-технічних, трудових і інтелектуальних ресурсів створити ефективну економічну систему ринкового типу, яка забезпечить матеріальний добробут населення і екологічну безпеку краю.

Досягнення поставленої мети убачається в поеапній реалізації першочергових завдань. На найближчий період основними пріоритетами регіонального розвитку краю повинні стати: рекреаційний комплекс; АПК; лісопромисловий комплекс; машинобудування; невиробнича сфера (особливо — в гірській частині регіону); охорона навколишнього середовища, збереження і відновлення історико-культурної спадщини.

Створення необхідних умов для. розвитку цих галузей і сфер Людської діяльності забезпечить підйом його загального соціально-економічного рівня, який повинен визначатися не тільки загальнодержавними інтересами, але і потребами і інтересами самого регіону, — суб'єктів господарювання, які тут розміщені, і населення, яке тут проживає.

Для розвитку Західного регіону пріоритетним є освоєння його курортного потенціалу. Для підтвердження обґрунтованості цього вибору можна привести наступні основні аргументи.

Наявність природно-ресурсної бази. У регіоні налічується понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів (багато з них - унікальні), запаси яких достатні для щорічного оздоровлення більше 7 млн. чіл. Але сьогодні рівень їх використання не перевищує 15 %. Розвідані також значні запаси лікувальних грязей і озокериту. Ці ресурси - в поєднань із сприятливими кліматичними умовами - служать природною базою для розвитку санаторно-курортної справи в регіоні.

Могутній потенціал для розвитку різних видів туризму. Живописні ландшафти, рельєф Карпат створюють сприятливий фон для короткочасного відпочинку. Вони не мають альтернативи в Україні у відносин розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів. Розрахунки показують, що одноразова гранична рекреаційна місткість регіону складає 2,2 млн. чіл., тоді як річна — 8 млн. туристів і відпочиваючих, а також 12 млн. екскурсантів і туристів вихідного дня. Навіть при 50-процентному рівні цих показників значний діапазон для перспективного зростання туризму в регіоні зберігається.

Вигідне географічне положення. Західний регіон знаходиться в центрі Європи. Через нього проходять багатообразні зв'язки. Його непогана транспортна доступність є сприятливим чинником для залучення контингенту відпочиваючих не тільки з східних регіонів, але і з європейських країн. Карпати можуть служити своєрідним полігоном для дислокації, центрів міжнародного бізнесу, що стимулюватиме зростання комерційного і ділового туризму.

Чинник територіального розподілу праці. Фактично в Україні є 2 регіони, умови яких дозволяють забезпечувати задоволення суспільних потреб в рекреаційних послугах: Чорноморський-азовський і Карпатський. На тлі перевантаженості першого з них і при попиті, що росте, на оздоровлення і відпочинок Карпати виступають практично єдиною територією, яка може реалізувати незадоволений попит населення на ці