Скорочення внутрішніх інвестицій поки що не компенсується притоком у країну іноземного капіталу, масштаби якого не відповідають потребам нашої економіки. Однією з причин є те, що Україна розглядається як держава з високим ризиком для іноземного капіталу. Так у рейтингу інвестиційної привабливості країн Україна на початку 1996 р. займала 106 – те місце – між Кот д'Івуаром і Того.

Всього іноземними інвесторами з 94 країн світу вкладено інвестицій більше ніж у 3,5 тис. українських підприємств, з яких 77% - спільні підприємства. Частка СП у загальній кількості діючих в Україні промислових підприємств становить 21%, а виробництво ними продукції у валовому внутрішньому продукті – близько 3%.

Практика засвідчує, що проводячи політику залучення інвестицій в економіку України, важливо дбати про забезпечення їхньої стабільності та довготривалості. Очевидно з огляду на національні інтереси, краще використовувати іноземні інвестиції, ніж, скажімо, покладатися лише на кредити Міжнародного валютного фонду.

Ефективне використання іноземних інвестицій потребує упорядкування державного управління ними. Для його здійснення необхідно чітко визначити та розмежувати повноваження об'єктів державного управління в цій сфері з метою узгодження їхньої діяльності та уникнення дублювання повноважень.

Територіальний розподіл іноземних інвестицій в Україні досить нерівномірний. Це зумовлено рівнем інвестиційної привабливості підприємств, галузей та регіонів у цілому.

В Україні формується регіональна інвестиційна політика адекватна умовам ринкової економіки. Все більшою мірою вона стає політикою самих регіонів, а не лише центру.

Погодження інтересів різних ієрархічних рівнів і господарських суб'єктів різних форм власності потребує розробки відповідного механізму регулювання і стимулювання інвестицій.

На загальнодержавному рівні мають бути створені економічні умови для активізації інвестиційної діяльності завдяки використанню переважно фінансово – економічних методів регулювання ( регулювання валютного курсу, митних платежів ...) та стимулювання інвестицій, адекватних ринковій економіці. Це відповідатиме пріоритетам регіональної інвестиційної політики, сприятиме заохоченню спільного фінансування інвестицій з державних і приватних джерел.

Державна інвестиційна політика має будуватися з урахуванням регіональних інвестиційних програм. Адже включені до державної програми

інвестиції будуть реалізовуватися, а об'єкти будуватимуться в конкретних регіонах на певних територіях, економічні інтереси яких не можна не враховувати.

На регіональному рівні важливе значення має закріплення фінансової бази інвестиційної діяльності у вигляді довгострокових стабільних нормативів. Доцільно перейти до середньострокових нормативів, розрахованих на 3-5 років, що забезпечувало б високу стабільність фінансів.

Для активізації інвестиційної діяльності на рівні регіонів може бути використаний такий економічний важіль, як диференціація ставок місцевих податків, а також центральних і регулюючих податків у частині, що направляється до регіональних бюджетів.

Досить істотним є розмежування функцій у сфері інвестицій між регіональним і місцевим рівнями. Важливо визначити, що інвестиційні завдання вирішуються на регіональному і місцевому рівнях та за рахунок джерел фінансування, закріплених відповідними нормативами.

Важливим інструментом ефективної регіональної інвестиційної політики могло б стати реальне створення вільних економічних зон.

Здійснення глибоких соціально – економічних перетворень в Україні потребує урахування особливостей регіонів у межах виваженої державної регіональної політики, в тому числі в такій ключовій сфері, як інвестиції.

РОЗДІЛ ІІ. НАПРЯМКИ ТА ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ.

Розвиток зовнішньо економічних зв'язків тісно пов'язаний з проблемою конкурентноспроможності української продукції на світовому ринку, а також з реконструкцією та технічним переозброєнням основних галузей економіки України. Тут важливим є ситуація з капітальними вкладеннями і те, що пов'язано з інвестиційним кліматом у країні. Структура можливих інвестицій така, що в нинішній період скоріше можна розрахувати на них ззовні, ніж на самоінвестиційні процеси.

Обсяг іноземних інвестицій в економіку України у 2000 р. збільшився порівняно з попереднім роком на23,9%, і становив 583,7 млн.дол., загальна сума інвестованого капіталу дорівнювала792,2 млн.дол., що на 5% більше, ніж у 1999р. в тому числі інвестиції з країн СНД та Балтії становили 40,5 млн. дол. (5,1 % до загального обсягу), з інших країн світу – 751,7 млн.дол. (94,9%). Прямі іноземні інвестиції в економіку країни надійшли з 110 країн світу, і їх загальний обсяг на 1 січня 2001 р. становив 3865,5 млн.дол. найбільші обсяги іноземних інвестицій внесено: не резидентами із США 635,8 млн. дол. (16,4% до загального обсягу), Кіпру – 372,6 млн.дол. (9,6%), Нідерландів – 361,8 млн.дол. (9,4%), Російської Федерації – 314,3 млн.дол. (8,1%), Великобританії –299,4 млн.дол. (7,7%) . На ці країни припадає 70,8% загального обсягу прямих інвестицій , вкладених в Україну. Великий інтерес до вкладення капіталу в інвесторів викликають такі галузі економіки України, як харчова промисловість – 775,5 млн.дол. (20,1% до загального обсягу), внутрішня торгівля – 727,8 млн.дол. (18,8%), машинобудування та металообробка 347,6 млн.дол. (9,0%), фінанси, кредит і страхування – 248,1 млн.дол.(6,4%), паливна промисловість – 227,0 млн.дол. (5,9%).

За 2000р. Україною в економіку іншим країн світу вкладено 2213,7 тис. дол. вивезення капіталу здійснювалося, головним чином, у вигляді грошових внесків – 2201,1 тис.дол. (99,4% обсягу). Найбільші обсяги інвестицій здійснено Севастополем (46,8 млн.дол.), Одеською областю (21,5 млн.дол.) та Києвом (7,4 млн. дол.).

В Донецькій області в 1999 р. інвестиції збільшилися в результаті реалізації Закону України “Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області”.

Питома вага Донецької області в загальному обсягу іноземних інвестицій України становить 8,60%. В 1999 р. в область надійшло 150,57 млн.дол. іноземних інвестицій,