Характерною траєкторією соціально-економічного розвитку, що зумов-лює виникнення депресивних регіонів, є загострення тієї чи іншої загаль-ної для країни проблеми, яка в деяких регіонах досягає крайніх значень. Це і робить такі регіони проблемними. Наприклад, в Україні дуже не-сприятливою є демографічна ситуація. У багатьох областях зменшуєть-ся чисельність населення. У багатьох регіонах України досить гострою є екологічна проблема. Сформувалися регіони катастрофічної або кризо-вої ситуації, що несе в собі несприятливі наслідки.

Хронічне обмеження інвестицій, застій та інерційність структури гос-подарства, зниження ефективності виробництва є причиною появи еко-номічно деградуючих депресивних регіонів. Державне регулювання інве-стиційної діяльності в депресивних регіонах має грунтуватися на враху-ванні загальних тенденцій розвитку національної економіки і лише відповідним чином коригуватися й уточнюватися у зв'язку з їхніми особ-ливостями. Створення тут спеціальних умов для інвестиційної діяль-ності може бути виправдано.

Державна інвестиційна політика в депресивних регіонах має прово-дитися у комплексі з іншими антикризовими заходами загальноекономіч-ного значення (загальне оздоровлення економічної ситуації, створення сталих передумов для ефективного функціонування ринкового механіз-му, забезпечення умов для формування прогресивних територіально-га-лузевих пропорцій). Це дасть змогу створити передумови для нормаль-ного функціонування економіки регіону в майбутньому.

Головну увагу слід приділяти вирішенню таких стратегічних завдань:

ліквідації глибинних структурних деформацій у більшості депресив-них регіонів, що зумовлюють зниження ділової, в тому числі інвестицій-ної, активності, нівелювання негативних наслідків несприятливих стар-тових умов входження в ринок;

запобіганню руйнації наявного виробничого і науково-технічного по-тенціалу через різке скорочення інвестування при критичному рівні зно-су основних фондів, що істотно обмежує можливості активізації економіч-ної діяльності;

удосконаленню механізму державного регулювання інвестицій для стимулювання довгострокових вкладень фінансових ресурсів і створен-ня сприятливого інвестиційного клімату.

При розробці заходів державної підтримки депресивних регіонів по-трібно детально проаналізувати ситуацію, що склалася, специфічні особ-ливості функціонування їхніх підприємств в умовах ринку, виділити ті з них, які через вагомі, але не пов'язані з переходом до нових економічних відносин, причини об'єктивно не можуть перебудувати свою виробничу діяльність. На основі цього можуть прийматися рішення про вибіркову інвестиційну підтримку підприємств з першочерговим наданням їм цен-тралізованих фінансових ресурсів.

Найважливішими напрямами регулювання інвестиційної діяльності в депресивних регіонах є такі:

встановлення державного замовлення на виробництво і поставку най-важливіших інвестиційних матеріальних ресурсів;

відстрочення плати податків на прибуток у перші роки функціону-вання підприємств, створених (перепрофільованих) у депресивних регіо-нах, що випускають продукцію для задоволення як загальнодержавних, так і регіональних потреб;

пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті завершен-ня спорудження і виведення на повну потужність об'єктів незавершено-го будівництва, що придбані у інших підприємств і розташовані в депре-сивних регіонах, особливо у разі перепрофілювання їх на випуск соціаль-но значущої продукції;

звільнення від усіх податків до місцевих бюджетів підприємств, що створюють у результаті інвестування нові робочі місця, на строк до двох років з моменту заповнення вакансій;

поширення дії інвестиційного податкового кредиту на підприємства депресивних регіонів, які впроваджують прогресивні технології, що сприя-ють збільшенню випуску продукції, поліпшенню її якості, підвищенню конкурентоспроможності, поліпшують використання наявного виробни-чого потенціалу;

використання централізованих коштів, що виділяються для інвестиційної підтримки депресивних регіонів, переважно на розвиток конкретних і суворо обмежених за кількістю пріоритетних соціально-економічних об'єктів;

розвиток місцевої соціальної та виробничої інфраструктур, створення сприятливих умов для удосконалення галузей життєзабезпечення насе-лення, регулювання числа робочих місць.

В Україні, де більша частина регіонів можуть розглядатися як депре-сивні, особливо важливо знайти оптимальне поєднання загальнонаціо-нальних і регіональних інтересів. Надаючи бюджетну допомогу територіям, слід виходити з пріоритетів стабілізації й прискорення загальноекономіч-ного зростання та необхідності зближення міжрегіональних відміннос-тей в умовах життєдіяльності населення. Цим зумовлюється переважа-юча орієнтація на бюджетну самостійність господарюючих суб'єктів у вирі-шенні їхніх внутрішніх соціально-економічних проблем.

ПЛАН

Вступ ……………………………………………………………………

Розділ І. становлення регіональної інвестиційної політики в

Україні ………………………………………………………………………..ст.

Розділ ІІ. Напрямки та принципи здійснення регіонального інвестиційного процесу……………………………………………………

Розділ ІІІ. Інвестиційна привабливість регіонів. Депресивні регіони і механізм їхнього розвитку…………………………………………………..

Розділ ІV. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Проблеми та перспективи……………………………………………..

Висновок…………………………………………………….

Література……………………………………………………….

ВСТУП

Інвестиційна діяльність відіграє важливу роль у регіональному розвитку продуктивних сил. Вихід української економіки з кризи пов'язаний передусім з відтворенням інвестиційного процесу.

Інвестиції в цілому – це витрати на розширення і оновлення виробництва, що пов'язані з запровадженням нових технологій, матеріалів та інших знарядь і предметів праці. Вони реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в окремі підприємства і галузі.

До інвестицій належать усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що спрямовуються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, в результаті чого утворюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями є: грошові засоби, рухоме і нерухоме майно; права на користування землею та іншими природними ресурсами, а також майнові права, що витікають з авторського права, ноу-хау, інтелектуальних цінностей тощо.

Вкладення майнових та інтелектуальних цінностей у той чи інший інвестиційний проект може здійснювати як юридична так і фізична особа, що називається інвестором. У ролі інвесторів, що визначають обсяг, напрямки та ефективність інвестицій, виступають органи влади та управління України, суб'єкти держави й адміністративно-територіальних утворень, державних підприємств і установ, також можуть бути іноземні громадяни, юридичні особи.

Інвестиції поділяються на реальні та фінансові. Результатом перших є прирощення реального капіталу (споруди, машини, транспортні засоби тощо). Результатом других, що мають за мету вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації тощо), не є прирощенням реального капіталу.

ВИСНОВОК

В Україні формується регіональна інвестиційна політика адекватна умовам ринкової економіки. Все більшою мірою вона стає політикою самих регіонів, а