Виділення депресивних регіонів є важливою частиною регіональної політики. В її опрацюванні, реалізації, організаційному і правовому забез-печенні провідна роль належить державі. Це зумовлено програмним регулюванням розвитку депресивних регіонів.

У просторовій організації суспільства депресивні регіони вирізняють-ся масштабами й особливою кризовістю прояву тієї чи іншої складної проблеми. При цьому комплекс заходів, спрямованих на поетапне їх ви-рішення, виходить на рівень загальнодержавних завдань. Невирішеність їх становить загрозу соціально-економічному механізму всієї країни, може призвести до різкого загострення політичної нестабільності, погіршення екологічної ситуації тощо.

При рангуванні регіонів за ступенем їхньої депресивності слід вра-ховувати не тільки сучасний рівень соціально-економічного розвитку, а й найважливіші ретроспективні характеристики, наприклад стартові умо-

ви входження в ринок, що визначають можливості й темпи адаптації до ринкового середовища. Не менш важливе значення мають і об'єктивні регіональні передумови (геополітичне положення, ресурсний потенціал, транспортна освоєність тощо), які прискорюють або уповільнюють цей процес. Урахування їх дає можливість визначити дійсно проблемні регіони, депресивний стан яких зумовлений недостатнім розвитком продуктив-них сил.

Крім причин, що пов'язані з низьким розвитком продуктивних сил та недоліками територіальної організації суспільства, є й інша група при-чин. Це катастрофи — природні, антропогенні та техногенні, а також соціально-політичні (воєнні, конфесійні та етнічні конфлікти), екологічні лиха. Катастрофи нерідко змінюють ситуацію в певному регіоні. Це потребує оперативного здійснення широкомасштабних заходів щодо усунення катастрофічних наслідків.

Характерною траєкторією соціально-економічного розвитку, що зумов-лює виникнення депресивних регіонів, є загострення тієї чи іншої загаль-ної для країни проблеми, яка в деяких регіонах досягає крайніх значень. Це і робить такі регіони проблемними. Наприклад, в Україні дуже не-сприятливою є демографічна ситуація. У багатьох областях зменшуєть-ся чисельність населення. У багатьох регіонах України досить гострою є екологічна проблема. Сформувалися регіони катастрофічної або кризо-вої ситуації, що несе в собі несприятливі наслідки.

Хронічне обмеження інвестицій, застій та інерційність структури гос-подарства, зниження ефективності виробництва є причиною появи еко-номічно деградуючих депресивних регіонів. Державне регулювання інве-стиційної діяльності в депресивних регіонах має грунтуватися на враху-ванні загальних тенденцій розвитку національної економіки і лише відповідним чином коригуватися й уточнюватися у зв'язку з їхніми особ-ливостями. Створення тут спеціальних умов для інвестиційної діяль-ності може бути виправдано.

Встановлення особливого режиму інвестування для депресивних регіо-нів передбачає обов'язкове врахування пріоритетності розвитку окре-мих галузей (і навіть підприємств), особливостей відтворювальних про-цесів, готовності до оновлення виробничого потенціалу, ефективності можливих витрат у довгостроковому розвитку.

Державна інвестиційна політика в депресивних регіонах має прово-дитися у комплексі з іншими антикризовими заходами загальноекономіч-ного значення (загальне оздоровлення економічної ситуації, створення сталих передумов для ефективного функціонування ринкового механіз-му, забезпечення умов для формування прогресивних територіально-га-лузевих пропорцій). Це дасть змогу створити передумови для нормаль-ного функціонування економіки регіону в майбутньому.

Головну увагу слід приділяти вирішенню таких стратегічних завдань:

ліквідації глибинних структурних деформацій у більшості депресив-них регіонів, що зумовлюють зниження ділової, в тому числі інвестицій-ної, активності, нівелювання негативних наслідків несприятливих стар-тових умов входження в ринок;

запобіганню руйнації наявного виробничого і науково-технічного по-тенціалу через різке скорочення інвестування при критичному рівні зно-су основних фондів, що істотно обмежує можливості активізації економіч-ної діяльності;

удосконаленню механізму державного регулювання інвестицій для стимулювання довгострокових вкладень фінансових ресурсів і створен-ня сприятливого інвестиційного клімату.

При розробці заходів державної підтримки депресивних регіонів по-трібно детально проаналізувати ситуацію, що склалася, специфічні особ-ливості функціонування їхніх підприємств в умовах ринку, виділити ті з них, які через вагомі, але не пов'язані з переходом до нових економічних відносин, причини об'єктивно не можуть перебудувати свою виробничу діяльність. На основі цього можуть прийматися рішення про вибіркову інвестиційну підтримку підприємств з першочерговим наданням їм цен-тралізованих фінансових ресурсів.

Не менш важливе значення має врахування і такого чинника, як за-гальна доцільність подальшої інвестиційної підтримки соціально-економіч-ного розвитку депресивного регіону в межах наявної регіонально-галу-зевої спеціалізації. Це потребує аналізу соціальної, політичної, екологіч-ної та демографічної ситуації, в тому числі динаміки міграційних процесів.

Доцільно виділяти повністю або частково депресивні регіони і прово-дити щодо них різну державну інвестиційну політику. Це передбачає рангування таких регіонів за ступенем депресивності та визначення на цій основі регіональних пріоритетів інвестування, етапів виділення цен-тралізованих інвестиційних ресурсів, диференційованих заходів регулюван-ня відтворювальних процесів. Доцільно скласти реєстр подібних регіонів, який має періодично поновлюватися.

Інвестиційні ресурси мають направлятися передусім на розвиток тих депресивних регіонів, у яких помітне відносне пожвавлення інвестицій-них мотивацій, є достатні трудові ресурси, відносно сприятливі політичні та екологічні умови. Це запобігатиме розпорошенню ресурсів за чис-ленними об'єктами, дасть змогу швидко освоїти їх і забезпечити своєчас-ну окупність.

Інвестиції в соціальну сферу будуть більш виправданими з точки зору забезпечення потреб достатньо стабільного населення.

Широка інформація про стан ділової активності створює передумови для залучення приватного, в тому числі іноземного, капіталу.

Для повністю депресивних регіонів на першому етапі нереально на-дати інвестиції в необхідних обсягах. їх слід спрямовувати на підтримку найважливіших галузей життєзабезпечення населення, підтримку вироб-ничої діяльності обмеженого кола структуроутворюючих підприємств, у тому числі для виключення можливості соціального вибуху, але головне — з метою нівелювання дії чинників, що викликають депресивний стан ре-гіонів, та створення передумов для пожвавлення ділової активності.

Найважливішими напрямами регулювання інвестиційної діяльності в депресивних регіонах є такі:

встановлення державного замовлення на виробництво і поставку най-важливіших інвестиційних матеріальних ресурсів;

відстрочення плати податків на прибуток у перші роки функціону-вання підприємств, створених (перепрофільованих) у депресивних регіо-нах, що випускають продукцію для задоволення як загальнодержавних, так і регіональних потреб;

пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті завершен-ня