витрати на забезпечення господарських потреб виробництва .
На графіку 2 зображені разом крива постійних затрат ( Fixed Cost ) , крива змінних затрат VC (variable Cost ) та загальні затрати ТС ( Total Cost ) [7]
ТС=VС+FС
Графік 2 . “Поведінка” змінних , постійних і загальних затрат .
Слід пам‘ятати , що постійні затрати є незмінними тільки в межах певного діапазону обсягу виробництва . Тому їх часто називають умовно-постійними . Діапазон , у межах якого “поведінка “ постійних затрат не змінюється , називається областю релевантності . [5] При обсягу виробництва столів , наприклад , від 500 до 5000 шт. , постійні затрати – 36000 грн. за рік . Якщо обсяг виробництва буде більше релевантного діапазону , ( тобто більше 5000 шт. ) , то будуть потрібні додаткові затрати на оренду і постійні затрати збільшаться . Тому і у деяких джерелах наведена класифікація витрат за ступенем залежності від прийняття рішень – релевантні і нерелевантні .
В ринковій економіці затрати ще класифікують на бухгалтерські (явні ) і альтернативні (неявні ) [1] , [2] .
Бухгалтерські затрати – це фактичні затрати на виробництво певної кількості продукції , затрати факторів виробництва за цінами їх придбання .
Неявні затрати – це альтернативні суми грошей , які можна було б стримати при іншому використанні ресурсів .
Для виміру затрат на одиницю продукції використовують категорії середніх загальних затрат (АTC=TC/Q ) ,середніх постіцйних затрат (AFC=TFC/Q) ,середніх змінних затрат (АVC=TVC/Q ) . Середні затрати важливі для визначення прибутковості фірми : якщо ціна дорівнює середнім затратам , то фірма має кульовий ефект , прибуток відсутній . Якщо ціна менше середніх затрат , то фірма несе збитки і навпаки .[1]
З метою встановити максимальний обсяг виробництва , на який може розраховувати фірма , розраховують маржінальні затрати . Маржінальні затрати (МС = ТС/ Q) – це додаткові затрати на виробництво кожної додаткової одиниці у порівнянні з існуючим обсягом випуску . Вони дуже важливі для стратегії фірми .
Дуже важливою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю. Існують затрати, які включаються до собівартості і які не включаються до собівартості. Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції, визначається законодавчо.
2. Аналіз загальної суми затрат на виробництво.
Підприємство, затрати якого аналізуються, називається " Шик". Воно випускає і реалізує ковдри і подушки з гусиного пуху. Продукція дуже дорога, бо використовується дорогі матеріали: гусиний пух , атлас , шовкові нитки. Закупівля пуху відбувається у трьох , так званих , приймальних пунктах у селах, які створима , сама фірма з метою забезпечення себе матеріалом. Пух приймається у селян за ціною 40 гривен за кілограм.
Основні засоби і технологія виробництва:
У наявності є два вантажних автомобіля для забезпечення рітмічного постачання виробництва матеріалами і розвозки готових виробів до пунктів реалізації ( Кожний автомобіль коштує 22 500 гривень. Ці цифри необхідні для розрахунку суми амортизації):
машина по очистці пуху та вдуванню його в подушки та ковдри (коштує 4 500 грн.) , очищує пух від пилу та під натиском повітря вдуває його в потрібній кількості в вироби.
електронний ніж для різання тканини (коштує 501 грн.). Закрійщик вимірює на верхньому слої атласу площу подушки чи ковдри. За допомогою кількох розрізів цього ножа отримуємо багато готових викройок з атласу.
чотири швейні машини (900 грн. кожна). Три швачки зшивають викройки ковдр. Одна викройки подушок. Маленький шматочок виробу залишається незашитим для того , щоб в нього вдувати пух. Після цього швачки зашивають цей шматочок тканини.
Потрібно розподілити пух рівномірно вздовж ковдри. Це робить руками закрійщик. В ньго робота набагато легша , тому залишається час.
Три швачки вздовж ковдри прошивають нитками, щоб закріпити пух рівномірно по площі виробу.
Матеріали ( за планом ) :
На одну ковдру: ниток – 100 метрів ( 20 коп./метр),
пуху - 3 кілограми ( 50 грн./кг після обробки (чистки)),
атлас - 8 кв. метрів ( 15 грн./кв.метр)
Планові затрати матеріалу на одну ковдру = 290 гривень.
На одну подушку: ниток – 2,5 метрів ( 20 коп./метр),
пуху - 1 кілограм ( 50 грн./кг після обробки ( чистки)),
атлас - 1,7 кв.метрів ( 15 грн./кв. метр)).
Планові затрати матеріалів на одну подушку = 80 гривень. Матеріали (фактичні). Підприємство вирішило змінити на краще дизайн ковдр: вишити його різноманітним орнаментом. Тому затрати ниток збільшились. Підприємство збільшило обсяг виробництва продукції. Йому потрібно більше пуху. Тому на приймальних пунктах вирішили залучити більше селян які б приносили пух. Тому підвищили ціни за кілограм до 45 гривень. Після очищення ціна за кілограм становить 55 гривень. Підприємство вирішило змінити норму витрат пуху на одну ковдру до 2,5 кг і норму витрат атласу до 7,5 (не за рахунок площі ковдри, а за рахунок залишків атласу на шви). Це все значно змінило собівартість виробів. Аналіз матеріальних затрат див. у п. 2.3. Продуктивність праці швачок та обсяги виробництва:
По плану: передбачалось , що одна швачка шиє 5 ковдр в день , тобто 3 швачки шиють 15 ковдр в день , за місяць – 345 шт. Передбачалось , що у швачки, яка відповідає за пошиття подушок витрачається 15 хвилин на одну подушку, тому за 8 годин роботи вона шиє 32 подушки, а за місяць – 736.
Фактично: директор підприємства став наполягати на підвищенні продуктивності праці і