Формулювання мети

Метою даної статті стали вивчення механізму аналізу інвестиційного проекту з рахуванням міжнародної практики, а об'єкт дослідження – інвестиційний проект, класичний підхід до його аналізу, сучасні методи аналізу інвестиційних проектів. Методи дослідження: аналіз періодичних економічних видань, наукової літератури, використання ресурсів Інтернет.

Результати дослідження

У даній роботі буде розглянуто світовий досвід застосування інструментів інвестиційного аналізу і його наслідків для розвитку підприємства.

Основу даної роботи складає аналіз робіт різних фахівців в області економіки, фінансів, статей і матеріалів присвячених цій темі, оглядів періодичних економічних видань у мережі Інтернет [1, 2, 3, 4].

Спочатку розглянемо класичні основи аналізу інвестиційних проектів. По-перше розберемося у поняттях що таке інвестування, інвестиційний проект та які вони бувають.

Інвестування – це створення або поповнення запасу капіталу – ресурсу, створюваного виробництва більшої кількості економічних благ. Термін «інвестиція» походить від латинського слова investire – облачати. З фінансової й економічної точок зору інвестування може бути визначене як довгострокове вкладення економічних ресурсів з метою створення й одержання чистого прибутку в майбутньому, що перевищує загальний початковий вкладений капітал.

Інвестиційна діяльність – вкладення інвестицій і здійснення практичних дій з метою одержання прибутку і (або) досягнення іншого корисного результату.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути вітчизняні й іноземні інвестори, замовники, підрядчики, користувачі об'єктів капітальних вкладень і інші особи.

Інвестори здійснюють капітальні вкладення з використанням власних і (або) притягнутих засобів. Це можуть бути фізичні і юридичні особи, а також іноземні суб'єкти підприємницької діяльності.

Замовниками можуть бути інвестори, а також уповноважені ними фізичні і юридичні особи, що здійснюють реалізацію інвестиційних проектів.

Замовник, що не є інвестором, наділяється правами володіння, користування і розпорядження капітальними вкладеннями на період і в межах повноважень, що встановлені договором або державним контрактом [2, 14].

Підрядники – це фізичні і юридичні особи, що виконують роботи за договором підряду або державному контрактові, що укладається з замовником. Підрядники повинні мати ліцензію на здійснення ними тих видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до федерального законодавства.

Користувачі об'єктів капітальних вкладень – це фізичні і юридичні особи, у тому числі іноземні, а також державні органи, органи місцевого самоврядування, іноземні держави, міжнародні об'єднання й організації, для яких створюються ці об'єкти.

Прийнято розрізняти наступні типи інвестицій:

1. фінансові (портфельні) інвестиції

2. реальні (капіталостворюючі) інвестиції;

3. інвестиції в нематеріальні активи.

Цілі інвестування можуть бути різними. Однак у цілому них можна звести в чотири групи:

4. збереження продукції на ринку;

5. розширення обсягів виробництва і поліпшення якості продукції;

6. випуск нової продукції;

7. рішення соціальних і економічних задач.

Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикл, так і його елементи (стадії): наукові дослідження, проектно-конструкторські роботи, розширення, реконструкцію або технічне переозброєння діючого виробництва, організацію нового виробництва або випуск нової продукції, утилізацію і т.д.

Для реалізації проектів можуть бути використані наступні джерела інвестицій:

1. власні кошти (прибуток, нагромадження, амортизаційні відрахування, суми, виплачувані страховими органами у вигляді відшкодування за збиток і т.п.);

2. кошти, виділювані вищестоящими холдинговими й акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на безоплатній основі, а також інші види активів (основні фонди, земельні ділянки, промислова власність і т.п.) і притягнуті засоби від продажу акцій, благодійні й інші внески;

3. асигнування з бюджетів (якщо ці органи керування зацікавлені в інвестуванні коштовних проектів), фондів підприємництва, надані на безоплатній основі;

4. іноземні інвестиції, надані у формі фінансової або іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладень (у грошовій формі) міжнародних організацій і фінансових інститутів, держав, підприємств і організацій різних форм власності і приватних осіб;

5. різні форми позикових коштів, у тому числі кредити, надані на поворотній основі.

Усі підприємства в тім або іншому ступені зв'язані з інвестиційною діяльністю. Прийняття рішень по інвестиційних проектах ускладнюється різними факторами: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, зв'язаний із прийняттям того або іншого рішення. Оцінювання проектів здійснюється на основі критеріїв прийняття інвестиційних рішень:

8. Нормативні критерії (правові) тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоспроможності й ін.;

9. Ресурсні критерії, по видах:

1. науково-технічні критерії;

2. технологічні критерії;

3. виробничі критерії;

4. обсяг і джерела фінансових ресурсів.

Кількісні критерії, що дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту:

10. Відповідність мети проекту на тривалу перспективу цілям розвитку ділового середовища;

11. Ризики і фінансові наслідки ( чи ведуть вони доповнення до інвестиційних витрат або зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни або продажів);

12. Ступінь стійкості проекту;

13. Імовірність проектування сценарію і стан ділового середовища.

Кількісні критерії (фінансово-економічні), що дозволяють вибрати з тих проектів, реалізація яких доцільна (критерії прийнятності):

1. вартість проекту;

2. чиста поточна вартість;

3. прибуток;

4. рентабельність;

5. внутрішня норма прибутку;

6. період окупності;

7. чутливість прибутку до обрію (терміну) планування, до змін у діловому середовищі, до помилки в оцінці даних [2, 191].

Для зниження ризику інноваційної діяльності підприємницькій фірмі необхідно в першу чергу провести ретельну оцінку пропонованого до здійснення інвестиційного проекту. Інвестиційний проект, ефективний для одного підприємства, може виявитися неефективним для іншого в силу об'єктивних і суб'єктивних причин, таких, як територіальне розташування підприємства, рівень компетентності персоналу по основних напрямках інвестиційного проекту, стан основних фондів і т.п. Усі ці фактори впливають на результативність інвестиційного проекту, але оцінити їх кількісно дуже складно, а в деяких випадках і неможливо, тому їх необхідно враховувати на стадії добору проектів.

Оскільки на кожному конкретному підприємстві існують свої фактори, що роблять вплив на ефективність інвестиційних проектів, те універсальної системи