За методикою КЕА, використовуваної Міжнародним інститутом техніко-економічного обґрунтування (МІТЕО), перспективність проекту оцінюється в кілька етапів. На першому етапі оцінюються не тільки технічні достоїнства продукту, колектив і ресурси компанії, розміри ринку з його динамікою, але і визначити еволюційну стадію розвитку кожного з цих компонентів. На другому етапі наявне сполучення еволюційних рівнів розвитку продукту, компанії і ринку порівнюється з розробленої МІТЕО матрицею дозволених сполучень. Якщо комбінація, що вийшла, є дозволеною, проект може стати успішним. Якщо немає – то проект споконвічно приречений у силу еволюційної несумісності ключових компонентів. Дозволені сполучення позначені на малюнку чорним кольором.

Висновки

У процесі дослідження були розглянуті основні поняття зв'язані з інвестиційним проектом, його аналізом, новітні напрямки оцінки і дослідження ефективності і прибутковості інвестиційних проектів.

У світовій практиці основними підходами до аналізу інвестиційних проектів є підходи, засновані на аналізі ризиків. Однак за допомогою цих методів можна оцінити проекти лише за можливими оцінками або фінансовою звітністю. Новітній напрямок аналізу інвестиційних проектів дозволяє оцінити інвестиційний проект із погляду еволюції його складових і до кількісного аналізу відсіяти свідомо збиткові проекти.

В умовах нестабільного економічного середовища в Україні дуже важливо зважати увагу на реальність проектів. На жаль класичні методи не можуть дати таку однозначну оцінку. Використання цих методів дає змогу економити ресурси та витрачати їх на ті проекти, що не є програшними споконвічно.

Використання цих методів дозволить не тільки реалізовувати нові проекти, але і доводити до логічного завершення і раніше початі проекти. Новітні підходи можуть також дати відповідь на питання про коректування допущених помилок на стадії реалізації проекту.

Додатки

Дегтяренко А.В.

Сумський національний аграрний університет

собливості аналізу основних показників платоспроможності та фінансової стійкості на підприємствах АПК

Визначення і аналіз показників платоспроможності і фінансової стійкості є невід’ємною частиною системи фінансового управління. Структура балансу аграрних господарств має відмінності від структури балансу підприємств інших галузей, що пов’язане із тривалим виробничим циклом і, як наслідок, в цілому нижчою ліквідністю балансу сільськогосподарських підприємств порівняно з промисловістю чи торгівлею.

Одним із показників платоспроможності є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу. Він показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити в найближчий час. У методиках різних авторів його нормативне значення коливається: 0,1-0,2 [5], 0,2-0,25, 02,-0,5.[9]

Показник, який відображує платоспроможність підприємства за період, який дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості, називається коефіцієнтом критичної (швидкої) ліквідності. Даний показник показує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Він повинен бути ? 1, у міжнародній практиці ? 0,7?0,8.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є загальний коефіцієнт покриття балансу. Даний коефіцієнт характеризує співвідно-шення поточних активів за мінусом витрат майбутніх періодів та собівартості транспортних послуг і поточних зобов’язань. Він характеризує достатність оборотного капіталу для погашення боргів протягом звітного періоду. У світовій практиці вважається достатнім його значення 2-2,5.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами оборотних активів визначається як відно-шення різниці суми джерел власних коштів і вартості основних фондів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості оборотних активів. Цей показник характеризує мінімальну наявність у підприємства власних оборотних коштів, яка необхідна для забезпечення його фінансової стійкості. Нормативне значення коефіцієнта повинне бути більшим за 0,1.

Нормативні значення коефіцієнтів платоспроможності відображають нормативну структуру балансу, тому їх значення розглядаються як суто інформаційні орієнтовані межі показників. У залежності від характеру господарської діяльності, від стану дебіторської заборгованості і запасів структура активів може відхилятися від нормативної і при цьому забезпечувати достатню платоспроможність, тому для кожної галузі необхідно розраховувати галузеву нормативну структуру балансу.

В АПК підприємствами з найбільшою платоспроможністю є ті, що мають розвинуті переробні потужності, виробляють високоліквідну продукцію, а також господарства із відносно коротким виробничим циклом (птахівництво, насінництво, інкубація). Малоплатоспроможними підприємствами є господарства тваринницького спрямування (скотарство і свинарство). Середню позицію за рівнем платоспроможності займають підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні зернових та олійних культур.

Для аграрної галузі з її тривалим виробничим циклом та підвищених виробничих ризиках характерна збільшена питома вага запасів, особливо на початок зимового періоду, коли сформовані запаси насіння та ПММ для весняної сівби, а також кормів на зимовий період. У зв’язку з чим виникає необхідність корегування коефіцієнта покриття до гранично мінімального рівня 1,5 [5], тобто після погашення боргів у підприємства повинні залишитися оборотні активи в розмірі не менше 50% від зобов'язань. Але фінансова служба має визначити не тільки відносний показник покриття, а ще й абсолютну суму оборотних активів, необхідних для подальшої безперебійної роботи після погашення боргів. Це здійснюється шляхом добутку цін відповідних запасів на їх натуральний обсяг, необхідний для проходження одного виробничого циклу.

Якщо фактичний коефіцієнт покриття незначно перевищує нормативний, "запас міцності" невеликий, і будь-які негативні зміни стану запасів або дебіторської заборгованості можуть призвести до неплатоспроможності підприємства. Коли фактичний рівень коефіцієнта покриття порівнюється не з середньогалузевим нормативом, а з нормативом для даного підприємства певного періоду, можна зрозуміти, які фактори вплинули на формування фактичного рівня, і вплинути на ці фактори, щоб вивести підприємство зі стану неплатоспроможності.

Точність визначення нормативного коефіцієнту покриття багато в чому залежить від правильності розрахунку нормативної потреби кожного виду запасу не тільки у вартісних, а і у натуральних показниках. Методики визначення нормативів власних оборотних коштів розроблені на базі провідних сільськогосподарських науково – дослідних установ.