Контроль рівня неплатоспроможності здійснюється шляхом періодичного розрахунку коефіцієнта покриття і коефіцієнту забезпеченості власними засобами оборотних активів. Підставою для визнання підприємства неплатоспроможним є наявність однієї з наступних умов: а) коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду має значення менше 1,5; б) коефіцієнт забезпеченості власними засобами оборотних активів на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

Варто також зупинитись на такому показнику, як коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів. Більшість авторів відносить його до показників фінансової стійкості. [1, 4, 7] Він представляє інтерес саме через надзвичайно важливу роль позикових коштів для аграрних підприємств. Зокрема, в рослинництві у першому півріччі проводиться більше 60% річного обсягу витрат, а грошова виручка за реалізовану продукцію майже не надходить, більше двох третин виходу продукції припадає на другу половину року [3]. Звідси виникає кількамісячний касовий розрив між періодами проведення витрат та інкасацією виручки. Тому господарства просто вимушені звертатися за кредитами до банків. При цьому виникає питання, яке співвідношення позикових і власних коштів є раціональним.

Нормальний рівень залежності підприємства від позикових коштів має визначатися специфікою діяльності підприємства, але насамперед повинен співвідноситись зі швидкістю обороту дебіторської заборгованості і оборотних активів за період аналізу. У випадку, коли дебіторська заборгованість обертається швидше оборотних активів, спостерігається висока інтенсивність надходження коштів на поточний рахунок, а, отже, і збільшення власних оборотних засобів. З цього випливає, що коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів може значно перевищувати одиницю при високій оборотності оборотних активів і ще більш високій оборотності дебіторської заборгованості.

Використання нормативних значень наведених фінансових коефіцієнтів дає можливість правильно оцінити структуру балансу підприємств АПК, а також враховувати специфіку сільськогосподарської галузі при визначенні нормативів оборотних активів у вартісному і натуральному вимірі та визначати оптимальний рівень кредитних ресурсів у структурі капіталу господарств.