безоплатні або благодійні внески, пожертвування органі-зацій, підприємств і громадян;*

інші джерела, не заборонені законодавчими актами.

Законом України «Про оподаткування прибутку під-приємств» підприємствам усіх форм власності надане право протягом року включити до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів (поточний, середній, капітальний ремонт, реконструкція, модернізація), на суму, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок року. Отже, частина витрат на капітальні вкладен-ня у вигляді витрат на реконструкцію та модернізацію основних засобів може бути включена до складу валових витрат. Це — суттєва податкова пільга підприємствам, які здійснюють такі витрати.

В умовах ринкової економіки найбільша питома вага у складі джерел фінансування капітальних вкладень (у тому числі у підприємств державної форми власності) належить власним фінансовим ресурсам підприємств. Це головним чином прибуток, амортизаційні відрахування та інші кошти підприємств, які мають назву децентралізованих джерел капітальних вкладень. До складу децентралізованих належать також капіталовкладення за рахунок банківських кредитів, якщо вони надаються на основі кредитних угод між підприємствами і комерційними банками.

Незалежно від джерел фінансування децентралізованих капітальних вкладень підприємства до початку фінансу-вання витрат розробляють і затверджують титульні списки (перелік об'єктів, що підлягають фінансуванню), проект-но-кошторисну документацію, залучаючи в разі необхід-ності до цієї роботи спеціалізовані проектно-конструк-торські інституції. Самостійно підприємства визначають і спосіб ведення будівельно-монтажних робіт — підрядний чи господарський.

За підрядного способу ведення робіт доручається одній або кільком спеціалізованим будівельно-монтажним орга-нізаціям. Найчастіше підрядниками виступають будівельні трести, будівельні управління, пересувні механізовані колони та ін. В основі взаємовідносин між підприємством-замовником і підрядником лежить договір підряду, не-від'ємною частиною якого є графіки виконання робіт.

Замовник сплачує вартість витрат, пов'язаних із прове-денням робіт підрядними організаціями, безпосередньо зі свого розрахункового рахунку в комерційному банку, використовуючи, як правило, форму розрахунків платіж-ними дорученнями. Вони виписуються й передаються до банку на підставі двосторонніх актів про виконання робіт. Банки не контролюють ці розрахунки, як не контролюють і оформлення фінансування й хід будівництва, тобто всю відповідальність за цільове та ефективне використання коштів на капітальні вкладення несуть самі учасники інвестиційного процесу, що відбувається за рахунок децентралізованих джерел.

Господарський спосіб ведення будівельно-монтажних робіт передбачає проведення, робіт власними силами й засобами самого підприємства, тобто без залучення сто-ронніх підрядних будівельних організацій. При цьому спо-собі виконання робіт джерелом капітальних вкладень мо-жуть бути ресурси, які мобілізуються в самому будівництві. До таких джерел належать економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, зменшення запасів нормованих активів, інші кошти.

Підприємство-інвестор, що проводить роботи госпо-дарським способом, з банківського рахунку сплачує всі витрати на будівництво, включаючи придбання будівель-них матеріалів, устаткування, деталей, блоків, конструкцій, одержує кошти на виплату заробітної плати робітникам і службовцям тощо. Якщо у складі підприємства є відділ капітального будівництва (ВКБ), що має власний поточ-ний рахунок у банку, між ВКБ і підприємством виникають розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи: кошти з поточного рахунку основної діяльності підприємства переносяться на рахунок ВКБ. Всі ці грошові розрахунки також не підлягають банківському контролю.

Під централізованими капітальними вкладеннями розуміють витрати, які здійснюються за рахунок централізованих джерел фінансування — коштів дер-жавного бюджету або тих, які надаються підпри-ємству в системі внутрішньогалузевого перерозпо-ділу відповідними органами управління.

Ці кошти мають дедалі меншу питому вагу в загальному обсязі капіталовкладень діючих підприємств; вони на-правляються головним чином на будівництво нових підприємств та об'єктів соціального призначення.

Обсяги цих капіталовкладень, титульні списки, проек-тно-кошторисна документація, джерела фінансування централізованих капіталовкладень визначаються і затверд-жуються міністерствами, відомствами, іншими органами управління. Банки фінансують централізовані капіталовкладення, виходячи з планів фінансування, зі спеціально відкритих для цієї мети рахунків. При цьому вони здій-снюють контроль за виконанням усіх параметрів плану фінансування.

2.3. Порядок оформлення відкриття фінансування капітальних вкладень.

Ефективність капітальних вкладень характеризує економіч-ний або соціальний результат, що досягається їх реалізацією в практику функціонування господарюючих суб'єктів, а також до-цільність їх здійснення. У сучасних умовах у вітчизняній прак-тиці економічна ефективність капітальних вкладень визначаєть-ся співставленням ефекту (результату) і величини капітальних витрат, що обумовили цей ефект. Показником, що відбиває еко-номічний ефект капітальних вкладень на підприємствах, є при-ріст прибутку, що визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів.

Для розрахунку економічної ефективності капітальних вкла-день застосовують два взаємопов'язані показники: коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних вкладень та період (строк) окупності капітальних вкладень.

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень характеризується відношенням приросту прибутку до величини капітальних вкладень і визначається за формулою:

де Е — коефіцієнт економічної ефективності;

П1 — прибуток кінцевого року розрахункового періоду;

По — прибуток кінцевого року попереднього періоду;

К — обсяг капітальних вкладень.

Розрахунок коефіцієнта економічної ефективності капіталь-них витрат для об'єктів, що споруджуються, здійснюється за формулою:

де П — загальна сума прибутку за рік.

Другий показник — строк (період) окупності капітальних вкладень визначається як відношення обсягів капітальних вкла-день до економічного ефекту і є зворотним попередньому показ-нику економічної ефективності капітальних вкладень:

де Т — строк (період) окупності капітальних вкладень.

Цей показник дозволяє визначити період, протягом якого капітальні витрати будуть відшкодовані за рахунок економічного ефекту.

Викладена методика визначення ефективності капітальних витрат дозволяє розрахувати загальну економічну ефективність здійснюваних реальних інвестицій шляхом обчислення очікува-ного коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте її застосування не дає можливості отримати достатньо об'єктивну оцінку доцільності реальних інвестицій в умовах формування ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона:

1) обмежує грошові потоки лише прибутком, хоча зарубіж-ний досвід оцінки ефективності капітальних вкладень свідчить Яро те, що в реальній практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку (cash-flow), який складається із