-овочівництво- Миколаївська, Одеська, Полтавська, Республіка Крим,Херсонська, Черкаська.

Економічна криза позначилась на розвитку землеробства, особливо на виробництві технічних культур, овочів і баштанних. Проте в 1997році намітились зміни на краще. Урожай зернових повністю забезпечує потреби країни в продовольчому зерні. Близько 3 млн.т пердбачаєтьс продати на експорт.

В Україні повсюдно поширене тваринництво, його продукція становить 48% загального обсягу сільськогосподарської продукції.

Земля, клімат і багатогалузева спеціалізація вівдкривають великі можливості для інвесторів. Сільське господарство потребує фінансових ресурсів, оновленн технологій і виробничо-технічного парку. Але в сучасних умовах воно має знижену інвестиційну провабливість. Несприятливим полем для інвестування є тваринництво.

У землеробстві інвестиційний інтерес представляють лише дві галузі: виробництво техніних культур і овочівництво. Інвестор має враховувати несприятливу конюктурну ситуацію на ринку сільськогосподарських продуктів України - низький купівельний попит через масове зменшення доходів населення. Діють також такі фактори, які зменшують конкурентноспроможність сільськогосподарської продукції, яка виробляється в Україні:екологічне забруднення та низька якість продукції, високий рівень витрат на виробництво. Проте інвесторів можуть привабити потенційні можливості інвестування в сільське господарство: право на землю, ніша на ринку України. Крім того, відсутні конкуренти і порівняно дешево можна придбати права власності.

Збільшення, або зменшення капітальних вкладень у виробництво по регіонах України за 1997 рік (порівняно з 1996 роком) може бути показником розвитку регіону, нахилу до підприємницької дільност, або навпаки- консерватизму. А в цілому по Україні реальні капіталовкладення скоротились порівняяно з 1996 роком на 7,5%. Таким чином інвестиційно привабливими є Волинська, Закарпатська, Кіровоградська, Львівська, Одеська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області та м. Київ.

(Дивись додаток №1).

ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Дискусії про важливість прямих іноземних інвесицій в економіку України в перехідний період залишились в минуому. Поряд з прибутком резидентів вони залишаються єдиним джерелом трансформації економіки. Фондовий ринок фактично знаходиться в зааточчному стані. Заощадження населення залуччити не вдається. Комерційні банки практично не надають кредити реальному секрору економіки. Кошти, отримані на ринку оюлігацій внутрішньої державної позики, в повному обсязі використовуються на рішення проблем фінансової стабілізації. Таким ччином, питання стоїть лише в протистоянні “тінезації” сфери іноземного інвестування з метою отриманнянезаконних пільг в оподаткуванні, в диференціації підтримки іноземного інвестора в залежності від галузі інвестування, від обсягу інвестицій, або “вторинні” (реінвестиції отриманих доходів); інвестиції у формі грошових коштів, або у формі рухомого майна.

Регіональна структура капіталовкладень резидентів значно відрізняється від регіональної структури прямих іноземних інвестицій. Обгрунтуванням такого висновку є наступний показник:

K=Pi / Pr ,

Де Pi – доля регіону в загальному обсязі капіталовкладень резидентів всіх форм власності (%);

Pr - доля регіону в загальному обсязі приросту прямих іноземних інвестицій в Україні (%).

В 1995 році цей показник складав для Півночі та центра України- 2.1, для Півдня- 0.6, для Заходу- 0.6, для Сходу- тільки 0.3 млрд. USD. В 1997 році - 1.6, 1.1, 0.8, 0.5 відповідно.

В 1997 році доля західного і східного регіонів в прирості інвестицій значно зросла, а доля південного (де інвестиції в основному спрямовані на охорону здоровя) різко зменшилась.

Тільки в економіку Крима продовжують вкладатись інвестиції. Зберігається надзвичайно висока крнцентрація прямих іноземних інвестицій в столиці. Доля Києва в прирості інвестицій в подальшому знизитись через те, що “будівельний бум”, який очікувався в травні 1998 року у звязку з проведенням щорічного збору акціонерів Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, не відбувся в очікуваних масштабах. З іншого боку, очікується різке підвищення долі в інвестиціях східних областей, що повзано не тільки з інвестиціями в автомобілебудування, але й з давно очікуваною інтенсифікацією приватизайії в машинобудувані та металургії.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій на 1.10. 97 року склав 1797,6 млн.дол.США.Регіональний розподіл прямих іноземних інвестицій свідчить, що 43 млн.дол.США вивозиться з міста Севастополя (1 підприємтво), 33 млн.дол.США з міста Києва (19 підприємств), 24 млн.дол. США з Одеської області (2 підприємства). У 1998 році у звязку з приватизацією привабливих підприємств та подальшою стабілізацією економіки, пряямі іноземні інвестиції можуть зрости до 1 млрд.дол.США.

(Дивись додаток №1, №2).

ІННОВАЦІЇ НА РІВНІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Для активізації економіки у перехідний період, обтяжений кризою, необхідний новий інноваційний процес, нова інноваційна хвиля. Поштовх для неї покликана дати нова базисна інновація. Лише базисна інновація забезпечує потенційно велике значення граничного продукту капіталу. Тому в умовах технологічного етапу лише ніша з базисною інновацією здатна давати у виробничій сфері прибуток, який згодом розноситься по всій економіці інноваційною хвилею.

Найважливішим сучасним фактором стимуляції та підтримки інноваційного процесу є заохоченн виробництва високоякіяної продукції ерез систему державної сертифікації. Підтверджуючи відповідність товарів вимогам державних та міжнародних стандартів, сертифікація забезпеує можливість обєктивного вибору інноваційної продукції та її спадкоємність. Існування на підприємствах систем якості є важливою передумовою комерційного успіху. Наявність у відчизняної продукції визнаного сертифікату якості зумовлює не тільки її ціну на світових ринках, а часто й саму можливість виходу на них. Сертифікація базується на законодавчих актах, що встановлюють обовяяязкові вимоги до пролукції.

Практична реалізація можливостей національної стандартизації, метрології та сертифікації ускладнбється недоліками законодавчої бази у цій сфері: закони сформульовані у дуже загальній формі. Крім того, в Україні ще діють норми колишнього СРСР. Які не узгоджуються з міжнародними стандартами і не дають змоги виконати умови приєднання України до ГААТ/СОТ та реалізувати ст.51 та 56 Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС. В таких умовах український ринок може наповнитись низькоякісною подукцією, яка не відповідає міжнародним стандартам.

В ХХІ столітті розраховувати на комерційний успіх