Курсова робота - Інвестиційна діяльність
54

чи незавершений об'єкт. Ці
послуги для інвестора виконує фірма-ріелтер.

Фірма-ріелтер — це фірма-посередник з торгівлі нерухомістю. Ріелтери
працюють за угодами з продавцями нерухомості. Звичайно плата за послуги
фірми коливається від 3 до 10 % суми угоди залежно від складності
об'єкта та кон'юнктури ринку нерухомості. Законодавством багатьох країн
не передбачається обмеження розміру комісійних, тому максимальний
процент у ряді випадків може бути значно вищим. Як правило, у договорах
з власниками нерухомості передбачаються строки реалізації об'єкта.
Ріелтери намагаються укласти з клієнтами ексклюзивні угоди на продаж
нерухомості, оскільки у противному разі вся їх робота на ринку
нерухомості може бути виконана даремно, а комісійні отримає конкуруюча
фірма. Для посиленої роботи на ринку інвестиційних товарів ріелтеру
необхідно мати якомога ширше коло стабільних клієнтів (продавців і
покупців). За успішну операцію ріелтер отримує комісійні від тих та
інших.

В Україні створено Асоціацію ріелтерів, функції якої поки що зводяться
до методичної організації сертифікаційних курсів для своїх членів. У
майбутньому розвиток цього важливого елемента інфраструктури ринку
інвестиційних товарів потребує створення комп'ютеризованої інформаційної
мережі, участі ріелтерів у процесі приватизації, реалізації не тільки
житла, але й промислових, культурно-громадських і комунальних об'єктів.

Широкий спектр послуг інвестору надають інжиніринго-консалтингові фірми.

Інжиніринго-консалтингова фірма — це фірма, яка займається розробкою на
договірних засадах різного роду документації — інформаційної,
науково-технічної, проектно-кошторисної та іншої. Такі фірми накопичують
банки даних про умови розміщення тих чи інших об'єктів, галузеві,
територіальні і міжрегіональні рівні конкуренції, нормативи, технічні
умови виробництва будівельно-монтажних робіт, про регіональні рівні цін
на інвестиційні товари. Згодом вони публікують цю інформацію у
спеціалізованих періодичних довідниках. Такі фірми залежно від своєї
спеціалізації можуть мати у своєму розпорядженні широкий портфель
типових проектів, які відповідають рівням світових стандартів.

Інжинірингова фірма за замовленням окремого інвестора виконує
техніко-економічне обгрунтування проекту, розробляє бізнес-план, може
здійснювати моніторинг проекту, авторський і технічний нагляд при його
виконанні, організовувати та проводити тендерні торги.

Виробництво будівельно-монтажних робіт ведуть широко спеціалізовані
будівельні фірми.

Будівельна фірма виконує весь комплекс робіт за інвестиційним проектом
(проектно-дослідницькі, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні) та
здає інвестору готовий об'єкт «під ключ». На ринку пропонують свої
послуги також порівняно невеликі фірми, які спеціалізуються на окремих
видах ремонтно-будівельних та монтажних робіт.

Перш ніж вести переговори щодо укладання договірних відносин з будь-яким
учасником інвестиційного проекту, інвестор зобов'язаний скористатися
послугами аудиторської фірми. Аудиторські фірми виконують в
інвестиційному процесі функції перевірки фінансово-господарської
діяльності як самого інвестора, так і інших його партнерів. Аудитори
дають оцінку активів і пасивів балансів фірми, розраховують показники
ліквідності балансу, здійснюють оцінку інвестиційних якостей цінних
паперів, оцінку капіталу самого інвестора та його акціонерів.

Аудитори мають ліцензії на право здійснення перевірок
фінансово-господарської діяльності (аудита) та займаються виключно
аудиторським обслуговуванням на території тієї держави, яка
сертифікувала дану юридичну або фізичну особу. В Україні створено
Асоціацію аудиторів, діяльність якої, як і функціонування самих
аудиторів, регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність».
Однак аудиторських фірм та аудиторів сертифіковано ще недостатньо. У
процесі розвитку ринкових відносин і підвищення інвестиційної активності
зростатиме горських послуг.






РОЗДІЛ 3

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ



Залучення інвестицій (іноземних і вітчизняних) в українську економіку є
життєво важливим засобом усунення інвестиційного "голоду" у країні.
Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності повинно зіграти
страхування інвестицій від некомер-ційних ризиків. Важлива умова,
необхідна для приватних капіталовкладень (як вітчизняних, так і
іноземних), — це наявність постійного і загальновідомого набору правил
(законів), сформульованих таким чином, щоб потенційні інвестори могли
розуміти і передбачати, що саме ці правила застосовуватимуться до їхньої
діяльності.

Процес роздержавлення в Україні впродовж 1992-2000 pp. можна умовно
поділити на два періоди.

У першому періоді (1992-1994 pp.) приватизація об'єктів здебільшого
здійснювалася неконкурентними способами: шляхом оренди з викупом чи
шляхом викупу трудовим колективом.

У другому періоді (1995-2000 pp.) відбувалася масова приватизація, що
здійснювалася переважно за приватизаційні папери і була спрямована на
залучення широких верств населення до придбання акцій великих і середніх
підприємств та об'єктів малої приватизації, а також започаткувала
підготовку до індивідуальних процедур приватизації великих підприємств.

У цей період населення країни отримало майже 46 млн приватизаційних
майнових сертифікатів. На 1 млрд грн було отримано компенсаційних
сертифікатів — засобів платежу за об'єкти приватизації, емітованих
державою з метою компенсації громадянам завданої шкоди від інфляції
їхніх заощаджень.

Для завершення сертифікатної приватизації були прийняті певні рішення:
припинено видачу приватизаційних паперів і компенсаційних сертифікатів
громадянам України; встановлено певний термін вкладення приватизаційних
майнових і компенсаційних сертифікатів і житлових чеків в об'єкти
приватизації.

Однак вартість цих об'єктів набагато перевищує вартість кількох тисяч
"торішніх" підприємств разом узятих. Ще в 2002 р. Україна радикально
змінила свої підходи до приватизації, визначивши новий пріоритет —
продаж майна за гроші, а не за приватизаційні папери. А грошові
конкурентні процедури продажу майна потребують більш серйозної та
тривалої підготовки.

Аналізуючи основні підсумки приватизації, зазначимо, що тут здебільшого
переважав спосіб викупу товариством покупців, значна частина припадає на
оренду з викупом, продаж акцій і аукціон. У 1998 р. спосіб оренди з
викупом застосовувався значно менше. Так, для об'єктів загальнодержавної
власності найрозповсюдженими способами продажу були продаж акцій,
аукціон і викуп

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12