Курсова робота - Інвестиційна діяльність
54

товариством покупців.

Станом на 1 січня 2004 p., починаючи з 1 січня 2005 p., приватизовано з
продажем не менше 70 % акцій від статутного капіталу 9515 середніх і
великих підприємств, у тому числі 6270 підприємств із продажем 100 %
акцій, що складає понад 75 % загальної кількості цих підприємств.

У галузевому розрізі найбільшу питому вагу серед приватизованих
складають підприємства торгівлі, громадського харчування і побутового
обслуговування населення, що належать до групи А (45,1 %), а також
промисловості (11,0 %) і сільського господарства (4,8 %).

Очікувалося, що на процеси приватизації в 1998 р. позитивно вплине
упровадження грошових форм викупу державного майна. Але фактично ці
очікування не справдилися.

Отже, можна зробити висновки щодо підсумків масової приватизації:

-створено критичну масу приватизованих підприємств, що є гарантією
незворотності процесу реформування;

- широкі верстви населення були залучені до процесу приватизації й
одержали перші уроки ринкової економіки;

- незважаючи на розширення прав власності, приватизовані підприємства
працюють загалом ефективніше, ніж державні;

- накопичено значний досвід у проведенні різних видів продажу, 1999 рік
став роком закінчення "паперової" приватизації, роком кардинальних змін
методології і практики проведення приватизації в Україні.

З метою підвищення привабливості українських підприємств для потенційних
покупців і залучення вітчизняного та іноземного капіталу варто
передбачити застосування нових механізмів приватизації:

- пріоритетний продаж великими пакетами акцій об'єктів групи Г і
стратегічно важливих для економіки і безпеки держави підприємств окремим
порядком;

- продаж об'єктів групи А переважно цілісними майновими комплексами;

- продаж акцій шляхом розміщення депозитарних розписок;

- продаж пакетів акцій на відкритих торгах з метою залучення світових
лідерів у відповідних областях економіки, що дасть можливість підвищити
рівень менеджменту підприємств, розширити ринки збуту продукції,
застосувати передові технології і провести модернізацію підприємств;

- продаж пакетів акцій підприємств, приватизація яких здійснюється із
залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України;

- розукрупнення підприємств, виокремлення з їх складу структурних
підрозділів як основного виробництва, так і підрозділів інженерної
інфраструктури, у тому числі об'єктів соціальної сфери. Для прискорення
процесу приватизації в Україні необхідно здійснити низку невідкладних
заходів:

- створити сприятливі умови для залучення приватних власників, які мають
довгострокові інвестиційні інтереси в розвитку приватизованих
підприємств;

- сприяти залученню інвестиційних ресурсів, у тому числі легалізованих у
встановленому порядку, підвищити зацікавленість інвесторів до
українських підприємств на внутрішньому і міжнародних фондових ринках;

- забезпечити у процесі приватизації мінімальне розпорошення акцій
підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки
держави чи займають монопольне положення на загальнодержавному ринку
відповідних товарів (робіт, послуг), і застосувати продаж акцій таких
підприємств промисловим інвесторам єдиним пакетом;

- підвищити ефективність приватизації державного майна через створення
механізмів продажу об'єктів приватизації з урахуванням їх індивідуальних
особливостей, посилити привабливість об'єктів приватизації, у тому числі
шляхом здійснення у встановленому порядку реструктуризації прострочених
боргових зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, за
кредитами, наданими під державні гарантії, чи врахування таких боргових
зобов'язань в умовах продажу об'єктів.

Перехід до системи вільного переміщення товарів у процесі проведення
економічних реформ не призвів поки що до формування повноцінного
споживчого ринку. Адже споживчий ринок сьогодні — це ринок деформованої
структури попиту через неплатоспроможність більшості населення, ринок
товарів низької якості. Тому головною стратегічною метою державного
регулювання розвитку ринкових відносин може бути формування і
стабілізація споживчого ринку для задоволення соціальних потреб і
недопущення соціального напруження суспільства шляхом активізації
комерційних відносин між товаровиробниками, продавцями і споживачами на
всіх етапах переміщення товарів, підвищення ефективності правового
захисту цих відносин з боку держави і створення більш сприятливого
інвестиційного клімату.

Зазначимо, що нині в Україні існує роздроблений і слаборозвинений ринок
інвестиційних ресурсів. Організації, що працюють на ньому, діють
недостатньо скоординовано і неефективно. Слабкий розвиток інформаційної
інфраструктури ринку став перешкодою для активних дій вітчизняних
підприємців і потенційних інвесторів. На початку квітня 1996 р.
заснована в Україні інформаційна база містила понад 2 тис. підприємств,
яким були потрібні іноземні інвестиції на загальну суму понад 50 млрд
дол. США.

При цьому існує досить великий розрив між попитом на інвестиції та їх
пропозиціями. При вкладанні коштів у підприємства інвестори насамперед
бажають якнайшвидше дістати прибуток: без цього ніхто не стане
інвестувати загальні програми розвитку підприємства, такі, наприклад, як
реконструкція підприємства.

Інвестори з Канади і Росії вкладають кошти переважно в сільське
господарство і фінансову сферу, а інвестори зі Швейцарії, Австрії,
Нідерландів — у торгівлю.

Відповідно до розрахунків Міністерства економіки України потреба в
іноземних інвестиціях для реформування економіки України становить понад
40 млрд дол., а потреба в іноземних кредитах для реалізації
інвестиційних проектів сягає близько 8 млрд дол. [29].

Якщо будуть знайдені і задіяні реальні джерела активізації інвестиційної
діяльності, якщо буде усунута платіжна криза, підвищиться
платоспроможність споживачів, поліпшиться грошова і банківсько-фінансова
політика держави відносно національного товаровиробника, тільки тоді
спостерігатимуться процеси економічного зростання і відновлення. Держава
повинна в законодавчому порядку розблокувати всі можливості
внутрішньогосподарських нагромаджень, використання на інвестиції
амортизаційних фондів, внутрішніх кредитних ресурсів із залученням
зовнішніх інвесторів. Інакше кажучи, потрібно створити економічні умови
для нормального відтворю-вального процесу на розширеній основі. Для
цього потрібне і законодавче регулювання фондів споживання, зокрема

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12