Реструктуризація Київської кондитерської фабрики ім. К.Маркса

1. Стисла історія підприємства

Київська кондитерська фабрика була заснована в 1886 році купцем В. Єфімовим і в перший рік свого існування виробила 200 тон шоколаду. Підприємство було перейменовано на честь Карла Маркса у 105-у річницю з його народження у 1923 році. Обсяги виробництва зросли до 7000 тон у 1930 році і майже до 33000 тон у 1940 році. Загальна кількість працюючих у той час становила 4 000 осіб.

Підприємство стало найбільшим виробником високоякісних кондитерських виробів в Києві з широким асортиментом продукції. Частково зруйноване під час війни, воно було реконструйовано, і протягом перших післявоєнних років швидкими темпами відбувалось зростання виробничих потужностей і обсягів виробництва. У 1958 році підприємство мало асортимент з 208 виробів, 24 автоматичні виробничі лінії і виробляло більше 40 000 тон кондитерських виробів на рік.

Протягом 70-х років на підприємстві реалізовувалась програма капітального ремонту, яка включала будівництво нових інженерних споруд та складських приміщень. Також було розширено асортимент продукції, який поповнився такими виробами, як десертна карамель, фруктовий мармелад, шоколадні цукерки з лікером та фірмові цукерки "Київ Вечірній". У 1993 році в Італії були придбані дві лінії для виробництва крекерів потужністю 6000 тон на рік. Зараз встановлюється додаткове обладнання для виробництва шоколадних виробів з наповнювачем потужністю 10 тон на день.

Підприємство було приватизовано у формі акціонерного товариства закритого типу у 1994 році. 2 620 акціонерів підприємства володіють 623 967 акціями. У структурі власності підприємства немає окремої сильної групи або стратегічного інвестора.

Перехід до ринкової економіки призвів до різкого падіння обсягів продажу підприємства. Поліпшення вітчизняного виробництва разом з імпортом високоякісних іноземних виробів та внутрішніми інвестиціями провідних іноземних кондитерських фірм суттєво вплинули на конкурентоспроможність КФКМ. Зараз фабрика переживає падіння прибутку та зменшення долі на ринку. На сьогодні її частка на ринку становить менше 4% порівняно з більш ніж 10% у 1996 році. На відміну від багатьох інших підприємств, що працюють в Україні, КФКМ не має проблем з бартером. Кондитерські вироби є товаром, що реалізується за гроші, і це дозволяє уникати порочного кола бартеру та пов'язаних з ним проблем. Понад 95% всіх платежів складають грошові платежі.

2. Огляд кондитерської промисловості України

Кондитерські та шоколадні вироби є традиційно популярними в Україні. При рівні споживання 7,4 кг на душу населення на рік, країна є 8-ою у світі за споживанням кондитерських виробів на душу населення. Лідером по споживанню кондитерських виробів на душу населення є Німеччина, в якій цей рівень споживання становить 14,9 кг солодощів.

Ця традиційна популярність кондитерських виробів в Україні підтримувала розвиток відносно великої кондитерської галузі. Українські виробники постачали продукцію не лише на внутрішній ринок, але й експортували її в Росію та інші республіки колишнього Радянського Союзу. Україна зараз нараховує 27 кондитерських фабрик, які належать 23 компаніям. Хоча більшість з цих фабрик обслуговує лише ті регіони, де вони розташовані, репутація деяких з них була досить високою, і вони торгували далеко за межами своїх регіонів.

Після розпаду планової економіки припинилось постачання імпортної сировини. Такі інгредієнти, як какао та какао продукти, горіхи, ароматизатори та пакувальні матеріали не могли постачатись з-за кордону. Какао, наприклад було замінено менш якісним матеріалом, цикорієм, рослиною, яка традиційно використовується для приготування салатів. Проте його коріння можна смажити та у молотому вигляді використовувати разом із зернами кофе. Наслідком цієї заміни та інших замін продуктів на менш якісні стало загальне падіння якості продукції українських виробників.

Починаючи з 1993 року, великі міжнародні виробники солодощів почали виявляти інтерес до перспектив, які пропонував український ринок. З того часу такі добре відомі виробники, як Mars, Nestle, Suchard відкрили свої представництва в регіоні. Аналіз імпортованої на український ринок продукції показав, що її можна поділити на дві категорії — високоякісні продукти та товари низької якості. Високоякісна продукція займає значну частку серед більш заможних прошарків населення. Основними проблемами, з якими доводиться стикатись з імпортом такої продукції, є акцизні збори та ввізне мито, а також конкуренція з боку нелегального імпорту продукції з країн Східної Європи, а також з Туреччини та Ізраїлю.

Дедалі гірша якість продукції вітчизняних виробників та наявність привабливих товарів західного виробництва дали змогу іноземним виробникам захопити частку ринку кондитерських виробів. Поступове зменшення загального обсягу ринку та розпад централізованої системи дистрибуції ще більше ускладнювало ситуацію, в якій опинились вітчизняні виробники. Починаючи з 1990 року, інфляція зменшила купівельну спроможність пересічного споживача на 60%. Узяті разом, вищезгадані фактори призвели до того, що для українських виробників стало надзвичайно складно залишатись конкурентоспроможними та виживати. Таким чином, виробництво кондитерських виробів в Україні значно скоротилось. У 1990 році кондитерська промисловість виробила 1,1 млн. тон продукції — приблизно 25% від всього виробництва колишнього Радянського Союзу. Обсяги виробництва продовжували падати впродовж наступних років до 260 тис. тон у 1996 році. З того часу ситуація стала поліпшуватися. У 1997 році ріст становив 37%, 356700 тон. На 1998 рік очікується, що темпи росту ринку становитимуть між 7% та 10%. З 356 тисяч тон солодощів, вироблених у 1997 році, приблизно 262 тисяч тон — це продукція 27 кондитерських фабрик, розкиданих по всій Україні. Залишок складає продукція незалежних виробників солодощів, приватних пекарень та державних господарств.

Ринок кондитерських виробів відзначений високою