інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права [1].
Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.
1.2. Джерела фінансового забезпечення інвестиційної діяльності
За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Фінансування інвестиційної діяльності здійснюється за рахунок власних і залучених коштів (рис. 1.1).
Структура джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:
 від оподаткування доходів підприємства;
 темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;
 структури активів підприємства;
 стану ринку капіталу;
 відсоткової політики комерційних банків;
 рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;
 суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.
Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування інвестиційної діяльності. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:
 по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності;
 по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат [20, c. 237].
Рис. 1.1. Склад джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві
Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування інвестиційної діяльності може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.
Фінансовий менеджер повинен визначити граничний розмір інвестицій виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестиційної діяльності.
Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть бути:
1) власні фінансові ресурси;
2) позичені фінансові ресурси;
3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;
4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
5) кошти іноземних інвесторів [20, c. 338]
Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.
Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних засобів.
Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.
Сума прибутку, що використовується на інвестиційну діяльність, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.
Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать:
 мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві;
 планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.
Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крім того, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості.
До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.
цілому, основними критеріями доцільності вкладення грошей як у виробництво, так й у цінні папери можна вважати наступні:
· чистий прибуток від даного вкладення перевищує чистий прибуток від розміщення коштів на банківський депозит;
· рентабельність інвестицій вище рівня інфляції;
· рентабельність даного проекту з урахуванням фактору часу вище рентабельності альтернативних проектів;
· рентабельність активів підприємства після здійснення проекту збільшиться (або, принаймні, не зменшиться) і в кожному разі перевищить середню розрахункову ставку по позиковим коштам;
· розглянутий проект відповідає генеральній стратегічній лінії підприємства з погляду формування раціональної асортиментної структури виробництва, строків окупності витрат, наявності фінансових джерел покриття витрат, забезпечення необхідних надходжень і т.д.
Інвестиції — це протяжний у часі процес, тому при аналізі інвестиційних проектів необхідно враховувати:
· привабливість проектів у порівнянні з альтернативними можливостями вкладення коштів з погляду максимізації доходів власників підприємства при прийнятному ступені ризику, тому що саме ця мета є головною для фінансового менеджменту;
· ризикованість проектів, тому що чим довший строк окупності, тим ризикованіше проект;
· тимчасову вартість грошей, тому що із часом гроші змінюють свою цінність.
Які основні методи аналізу інвестиційних проектів?
1. Метод простої (бухгалтерської) норми прибутку.
Цей метод базується на розрахунку відносини середньої за період життя проекту чистого бухгалтерського прибутку й середньої величини інвестицій (витрати основних й оборотних коштів) у проект. Вибирається проект із найбільшою середньою бухгалтерською нормою прибутку.
Основним достоїнством даного методу є його простота для розуміння, доступність інформації, нескладність обчислення. Недоліком його потрібно вважати те, що він не враховує негрошовий (схований) характер деяких видів витрат (типу амортизації) і пов’язану із цим податкову економію, можливості реінвестування одержуваних доходів, часу припливу й відтоку коштів і тимчасову вартість грошей.
2. Метод розрахунку періоду окупності проекту (РBР — Pay-back period).
Обчислюється кількість років, необхідних для повного відшкодування первісних витрат, тобто визначається момент, коли грошовий потік доходів зрівняється із сумою грошових потоків витрат. Проект із найменшим строком окупності вибирається. Метод ігнорує можливості реінвестування доходів і тимчасову вартість грошей.
Застосовується також дисконтний метод окупності проекту — визначається строк, через який дисконтовані грошові потоки доходів зрівняються з дисконтованими грошовими потоками витрат. При цьому використається концепція грошових потоків, ураховується можливість реінвестування доходів і тимчасова вартість грошей. Обидві модифікації даного методу прості в розумінні й застосуванні й дозволяють судити про ліквідність і ризикованість проекту, оскільки тривала окупність означає