тривалу іммобілізацію коштів (знижену ліквідність проекту) і підвищену ризикованість проекту. Однак обидві модифікації ігнорують грошові надходження після закінчення строку окупності проекту. Вони успішно застосовуються для швидкої оцінки проектів, а також в умовах значної інфляції, політичної нестабільності або при дефіциті ліквідних коштів — тобто в обставинах, що орієнтують підприємство на одержання максимальних доходів у найкоротший термін.
3. Метод чистої дійсної (поточної, теперішньої) вартості (NPV — Net Present Value).
Чиста дійсна (теперішня) вартість проекту визначається як різниця між сумою дійсних вартостей всіх грошових потоків доходів і сумою дійсних вартостей всіх грошових потоків витрат, тобто як чистий грошовий потік від проекту, наведений до дійсної вартості. Коефіцієнт дисконтування при цьому приймається рівним середньої вартості капіталу. Проект схвалюється, якщо чиста дійсна вартість проекту більше нуля.
Даний метод не дозволяє судити про поріг рентабельності й запас фінансової міцності проекту. Використання даного методу ускладнюється труднощами прогнозування ставки дисконтування (середньої вартості капіталу) і/або ставки банківського відсотка.
При розгляді єдиного проекту або виборі між незалежними проектами застосовується як метод, рівноцінний методу внутрішньої ставки рентабельності (див. нижче); при виборі між взаємовиключними проектами застосовується як метод, що відповідає основному завданню фінансового менеджменту — збільшення доходів власників підприємства.
4. Метод внутрішньої норми рентабельності (IRR — Internal Rate of
Всі надходження й витрати по проекту приводяться до дійсної вартості по ставці дисконтування, отриманої не на основі середньої вартості капіталу, заданої ззовні, а на основі внутрішньої ставки рентабельності самого проекту, що визначається як ставка прибутковості, при якій дійсна вартість надходжень дорівнює дійсної вартості витрат, тобто чиста дійсна вартість проекту дорівнює нулю. Отримана в такий спосіб чиста дійсна вартість проекту зіставляється із чистою дійсною вартістю витрат. Схвалюються проекти із внутрішньою нормою рентабельності, що перевищує середню вартість капіталу (прийняту за мінімально припустимий рівень прибутковості).
Даний метод припускає складні обчислення й не завжди виділяє самий прибутковий проект. Метод припускає малореалістичну ситуацію реінвестування всіх проміжних грошових надходжень від проекту по ставці внутрішньої прибутковості. Однак метод ураховує зміни вартості грошей у часі.
Кожний з методів аналізу інвестиційних проектів дає можливість розглянути окремі характеристики й особливості проекту. Найбільш ефективним способом оцінки й вибору інвестиційних проектів потрібно визнати комплексне застосування всіх основних методів при аналізі кожного із проектів.
Які фактори приймаються до уваги при остаточному ухваленні рішення про інвестування?
При ухваленні остаточного рішення про доцільність інвестування, крім розглянутих показників, ураховуються також такі фактори, як суспільна значимість проекту, ступінь його відповідності стратегії розвитку фірми, ринковий потенціал виробленого продукту, інвестиційні ризики, екологічна безпека й т.д. У цей час саме всебічний облік різноманітних інвестиційних ризиків, надійні методи кількісної оцінки яких практично відсутні, здобуває особливу актуальність. Тому для мінімізації їхніх негативних наслідків у ході реалізації інвестиційного проекту варто зосередити свою увагу на аналізі чутливості різних показників проекту й зниженні ризиків.
Що являє собою аналіз чутливості?
Метою аналізу чутливості є визначення ступеня впливу різних факторів на фінансовий результат проекту. Як інтегральні показники, що характеризують фінансовий результат проекту, використовуються звичайно наступні показники:
· внутрішній коефіцієнт рентабельності (IRR);
· строк окупності проекту (PBP);
· чиста приведена величина доходу (NPV);
· індекс прибутковості (PI).
Фактори, які варіюються в процесі аналізу чутливості, можна розділити на дві основні групи:
1. Фактори, що впливають на обсяг надходжень;
2. Фактори, що впливають на обсяг витрат.
Як правило, у якості факторів, що варіюються приймаються наступні:
· фізичний обсяг продажів як наслідок місткості ринку, частки підприємства на ринку, потенціалу росту ринкового попиту;
· продажна ціна й тенденції її змін;
· прямі (змінні) витрати й тенденції їхніх змін;
· постійні витрати й тенденції їхніх змін;
· необхідний обсяг інвестицій;
· вартість залучаємого капіталу залежно від умов і джерел його формування;
· в окремих випадках — показники інфляції.
Ці фактори можна віднести до розряду безпосередньо впливаючих на обсяги надходжень, і витрат. Однак крім факторів прямої дії є фактори, які можна умовно назвати непрямими. До їхнього числа відносяться, зокрема, фактори часу.
Фактори часу можуть впливати на фінансовий результат проекту різнопланово. Як фактори часу, що роблять негативний вплив, можна виділити наступні:
· тривалість технологічного циклу виготовлення продукту або послуги;
· час, затрачуваний на реалізацію готової продукції;
· час затримки платежів.
Серед позитивних факторів часу можна назвати такі, як: затримка оплати за поставлену сировину, матеріали й комплектуючі вироби, а також період часу поставки продукції з моменту одержання авансового платежу при реалізації продукції й послуг на умовах передоплати.
Наступною групою факторів, що роблять значний вплив на фінансовий результат проекту й використовуємих у якості варіюємих параметрів в аналізі чутливості інвестиційних проектів, є формування й керування запасами.
Ще одна важлива група варіюемих факторів — це фактори, що характеризують умови формування капіталу. У процесі аналізу чутливості варіюється співвідношення власного й позикового капіталу й визначаються граничні значення, за яких процес формування капіталу за допомогою банківських кредитів неефективний.
Очевидно, що вплив всіх зазначених факторів для різних проектів буде різним. У кожному конкретному випадку під варіюванням значень того або іншого фактору мається на увазі конкретне управлінське рішення, що, у свою чергу, приводить до змін в інвестиційному плані або обсягах планованих витрат і надходжень.
Таким чином, аналіз чутливості проводять як при плануванні, так і при аналізі інвестиційних проектів. Отримані в результаті проведеного аналізу чутливості дані є основою для оцінки фінансовий ризику проекту, а також допомагають розробити стратегію найбільш безпечного й ефективного шляху його реалізації.
8.4. Оцінка ефективності інвестиційних проектів
Метою управління капітальними інвестиціями є вибір найефективніших інвестиційних проектів і забезпечення реалізації окремих інвестиційних програм. Особлива увага приділяється вибору інвестиційних проектів, що здійснюється на основі оцінки їх ефективності при забезпеченні послідовності проведення аналізу. Прийняття або відхилення інвестиційного проекту здійснюється після проведення його аналізу за такої послідовності (рис.8.2).
Ефективність інвестиційних проектів оцінюється на основі таких принципів:
перший – оцінка повернення інвестованого капіталу повинна здійснюватися на основі показника грошового потоку, який формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційних проектів;
другий – обов’язкове приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і сум