3.2. Грошовий потік.

Інвестиційний процес – це послідовність взаємопов’язаних (вкладень коштів), які здійснюються протягом декількох часових періодів, віддача від яких теж розтягнута в часі. 

При аналізі ефективності слід враховувати, що його реалізація передбачає не окремі або одноразові платежі, а певну їх послідовність в часі.. Така послідовність називається потоком платежів або грошовим потоком. Потік, однонаправлених платежів з однаковими інтервалами між послідовними платежами називається ануїтетом.

В залежності від алгоритму розрахунку грошового потоку розрізняють такі його види:

Традиційний грошовий потік представляє собою суму чистого доходу та нарахованої амортизації.

Чистий грошовий потік – це загальні зміни у залишках грошових коштів підприємства за певний період.

Додаткові грошові потоки є виразом додаткових вигід та витрат проекту, утворюються в результаті його здійснення.

Релевантні грошові потоки – визначені грошові потоки, які розглядаються при аналізі доцільності інвестування.

Грошові потоки можна обрахувати окремо по операційній інвестиційній та фінансовій діяльності підприємства. Оскільки грошові надходження підприємства неідентичні його доходам, то проектний аналіз використовує наступне поняття грошового потоку:

Грошовий потік = Чистий доход + Неявні надходження

Чистий доход розраховується як різниці між доходами та витратами, а головною складовою неявних надходжень є амортизаційні відрахування.

Для спрощення розрахунків ефективності інвестиційних проектів приймається, що в межах одного часового періоду надходження мають місце або на його початку, або наприкінці, тобто вони не розподілені всередині періоду, а сконцентровані на одній із його границь. В першому випадку потік називається потоком пренумерандо, а в другому – потоком постнумерандо.

В практиці аналізу інвестиційних проектів більше застосовується потік постнумерандо. Це зумовлено тим, зокрема, що згідно з принципами обліку прийнято підводити підсумки та оцінювати фінансові результати будь-якої діяльності після завершення звітного періоду.

Оцінка грошових потоків залежить від часу та прогнозованої невизначеності їх отримання. Вона може проводитись з позиції майбутнього та з позиції теперішнього часу.

5. Аналіз грошових потоків із застосуванням системи коефіцієнтів.

Для фінансового аналізу можуть бути використані коефіцієнти, які розраховуються на основі звіту про рух грошових коштів:

1. Коефіцієнти платоспроможності і ліквідності:

· коефіцієнт руху грошових коштів в результаті операційної діяльності;

· коефіцієнт грошового покриття виплат по відсотках;

· коефіцієнт грошового покриття короткострокових боргів;

2. Коефіцієнти, що показують здатність компанії продовжувати свою діяльність у майбутньому:

· коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до капітальних витрат;

· коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до загальної суми боргу;

· коефіцієнт достатності грошового потоку.

Коефіцієнт руху грошових коштів в результаті операційної діяльності-розраховується як відношення чистого грошового потоку від операційної діяльності до поточних зобов’язань.

Даний коефіцієнт показує здатність підприємства генерувати ресурси в процесі своєї операційної діяльності для виконання поточних зобов’язань. Базою для оцінки цього показника є його порівняння з показниками аналогічних компаній, що належать до тієї ж галузі економіки.

Коефіцієнт грошового покриття виплат по відсотках розраховується як сума величини чистого грошового потоку від операційної діяльності , сплачених відсотків та сплачених податків до суми сплачених відсотків по довгострокових та короткострокових зобов’язаннях.

Даний коефіцієнт показує, чи достатньо грошових коштів генерує підприємство в процесі своєї операційної діяльності для виплати відсотків по довгострокових та короткострокових зобов’язаннях.

Коефіцієнт грошового покриття короткострокових боргіврозраховується як відношення величини чистого грошового потоку від операційної діяльності, зменшена на суму дивідендів до суми короткострокових зобов’язань.

Даний коефіцієнт оцінює здатність підприємства погашати свої короткостроковізобов’язання.

Коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до капітальних витрат розраховується як відношення величини чистого грошового потоку від операційної діяльності до суми капітальних витрат.

Даний коефіцієнт показує здатність підприємства погашати свої зобов’язання після здійснення капіталовкладень за рахунок внутрішніх джерел.

Коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до загальної суми боргу розраховується як відношення величини чистого грошового потоку від операційної діяльностідо загальної суми зобов’язань.

Даний коефіцієнт показує здатність підприємства погашати свої зобов’язання за умови використання всієї суми чистих надходжень грошових коштів на погашення зобов’язань.

Коефіцієнт достатності грошового потоку розраховується як відношення величини доходу до виплати відсотків та податків плюс суми амортизації за мінусом капітальних витрат, сплачених боргів та відсотків до суми середньорічних зобов’язань, що підлягають погашенню протягом наступних п’яти років.

Даний коефіцієнт дає можливість згладити виплив циклічних факторів, які проявляються при використанні коефіцієнта відношення грошового потоку від операційної діяльності до капітальних витрат

2. Основні види норм інвестиційного права
                                 
     Інвестиційно-правові норми поділяються на: а)  матеріальні  —
що  встановлюють  бажане  правило поведінки,  права  та  обов'язки
суб'єктів;  б)  процесуальні — що регламентують порядок,  форми  і
методи реалізації прав і обов'язків, встановлених в нормах права.
     Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної
діяльності на території України визначені Законом України  від  
вересня   «Про інвестиційну діяльність»Відомості  Верхов.
Ради  України.-  .-№ .- Ст. ). Цей Закон  спрямований  на
забезпечення  рівного захисту прав, інтересів  і  майна  суб'єктів
інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також  на
ефективне  інвестування народного господарства  України,  розвиток
міжнародного  економічного  співробітництва  та  інтеграції.   Він
визначає  інвестиції  як  усі  види  майнових  та  інтелектуальних
цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів
діяльності,  в  результаті якої створюється прибуток доход)  або
досягається соціальний ефект.
     Відповідно  до зазначеного Закону інвестиційною діяльністю  є
сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави  щодо
реалізації   інвестицій.  Інвестиційна  діяльність   здійснюється,
зокрема,   і   на   основі   іноземного  інвестування   іноземними
громадянами,   юридичними   особами,   державами   та    спільного
інвестування  українськими  й іноземними  громадянами,  юридичними
особами та державами.
     Особливості режиму іноземних інвестицій на території  України
визначаються  Законом України від  березня    «Про  режим
іноземного інвестування»Відомості Верхов. Ради України.   
№19-   Ст.  ),  дія  якого  поширюється  виключно  на  іноземних
інвесторів і підприємства з іноземними інвестиціями.
     Відповідно  до  цього Закону іноземні інвестори  мають  право
здійснювати інвестиції на території України у вигляді:
     *  іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним
банком України;
     *  валюти  України   при реінвестиціях в  об'єкт  первинного
інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до
законодавства України за умови сплати податку на прибуток(доходи);
     *  будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним
майнових прав;
     *   акцій,   облігацій,  інших  цінних   паперів,   а   також
корпоративних  правправ власності на часткупай)  у  статутному
фонді  юридичної  особи,  створеного відповідно  до  законодавства
Sjp`?mh  або законодавства інших країн), виражених у конвертованій
валюті;
     *  грошових  вимог  та  права на вимоги виконання  договірних
зобов'язань,  які  гарантовані  першокласними  банками   і   мають
вартість  у конвертованій валюті, підтверджену згідно із  законами
(процедурами)   країни-інвестора  або  міжнародними  торговельними
звичаями;
     *  будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких  у
конвертованій валюті підтверджена згідно із законамипроцедурами)
країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а  також
підтверджена  експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані
на  території України авторські права, права на винаходи,  корисні
моделі,  промислові зразки, знаки для товарів  і  послуг,  ноу-хау
тощо;