Продуктивність праці.

Продуктивність праці – це показник що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці, яка відображає затрати лише живої праці працівників, і продуктивність суспільної праці, що відображає затрати праці живої та уречевленої.

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.

Методи визначення виробітку:

Натуральний – (ділення обсягу виробленої продукції у фізичних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах), різновидом натуральних вимірників обчислення виробітку є умовно-натуральні.

Вартісний – (ділення обсягу виробленої продукції в гривнях до затрат часу, вираженого в середньо списковій чисельності робітників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин).

Трудовий – (ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо годинах, на кількість робітників).

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого розрахунку та пофакторним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці шляхом ділення планового обсягу випуску продукції у вартісному виразі або ув натуральних одиницях на планову чисельність промислово-виробничого персоналу.

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів:

Підвищення технічного рівня виробництва (механізація і автоматизація виробницива, застосування прогресивних технологій, модернізація обладнання, використання економічних видів сировини та матеріалів).

Структурні зрушення у виробництві (зміна питомої ваги окремих видів продукції у виробничій програмі, зміна питомої ваги кооперованих поставок).

Вдосконалуння управління, організації виробництва і праці (вдосконалення організаційної структури управління підприємством, впровадження нових методів організації праці, підвищення трудової дісципліни, зміна режиму роботи підприємства та ін.).

Зміна обсягу виробництва (иідносне зменшення чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва).

Галузеві фактори (збільшення робочого періоду в сезонних виробництвах, зміна геологічних умов видобутку корисних копалин у добувних галузях, зміна процетів вмімту корисних компонентів у рудах).

Введення в дію й освоєння нових обєктів (зміна чисельності робітників визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових обєктів(вона встановлюється на основі технічних проектів), і тією чисельністю, яка була б необхідна для випуску продукції на на них при базовій продуктивності праці по підприємству вцілому.