якості оборотного капіталу та ефективності його використання.

Розпочинають аналіз з оцінки змін динаміки складу та структури оборотного капіталу.

Аналіз змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу

Показники | На початок року 2003 | На кінець року 2003 | На початок року 2004 | На кінець року 2004 | Відхилен. на початок

року | Відхилен.

на кінець

року

тис.грн | у % | тис.грн | у % | тис.грн | у % | тис.грн | у % | тис.грн | у % | тис.грн | у %

Оборотний капітал (поточні активи) |

4801,6 |

100 |

3992,6 |

100 |

3992,6 |

100 |

3531,0 |

100 |

-809 |

83 |

-461,6 |

88,4

З них:

Виробничі запаси | 1226,7 | 25,5 | 1087,4 | 27,2 | 1087,4 | 27,2 | 681,8 | 17,5 | -139,3 | 88 | -405,6 | 62,7

Незавершене виробництво | 5,8 | 0,12 | 26,3 | 0,7 | 26,3 | 0,7 | 12,0 | 0,3 | 20,5 | 453 | -14,3 | 45,6

Готова продукція | 753,4 | 15,7 | 432,6 | 10,8 | 432,6 | 10,8 | 195,7 | 5,5 | -320,8 | 57 | 236,9 | 45,2

Грошові кошти | 2 | 0,04 | 0,9 | 0,02 | 0,9 | 0,02 | 26,3 | 0,7 | -1,1 | 45 | 25,4 | 2922

Короткострокові фінансові вкладення | - | - | - | - | - | -

Дебіторська заборгованість | 2695,1 | 56,1 | 2301,5 | 57,6 | 2301,5 | 57,6 | 2491 | 70,5 | -393,6 | 85 | 1895 | 108

Витрати майбутніх періодів | - | - | - | 44,8 | 1,3 | 44,8 | -

Інші оборотні активи | 19,4 | 0,4 | 11,3 | 0,3 | 11,3 | 0,3 | 11,3 | 0,3 | -8,1 | 58 | - | 100

Слід зазначити, що структура оборотного капіталу значною мірою визначається галузевою належністю підприємства, особливостями продукції та видом діяльності.

Оскільки фінансовий стан підприємства суттєво залежить від стану та структури поточних активів, у ході аналізу потрібно дати оцінку стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості.

Аналіз стану виробничих запасів розпочинають з перевірки відповідності фактичних залишків їх плановій потребі.

Для цього фактичні залишки за окремими видами матеріальних запасів порівнюють з плановими нормами, перерахованими на фактичний випуск.

Для оцінки структури запасів товарно – матеріальних цінностей економісти рекомендують аналізувати коефіцієнт нагромадження, який визначається як відношення вартості виробничих запасів і незавершеного виробництва до вартості готової продукції і товарів.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить також і від стану грошових коштів, які є наймобільнішою частиною основних засобів. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для покриття всіх першочергових платежів. Збільшення грошових коштів на рахунку у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства.

1.6. Аналіз основних техніко-економічних показників підприємства

II. Індивідуальне завдання

Методика калькулювання собівартості продукції

В управлінні підприємством одним з найважливіших і ефективних методів є калькулювання витрат.

Калькулювання – це обчислення собівартості одиниці продукції, робіт послуг за статтями витрат.

Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: формування виробничої програми; визначення потреби в оборотних засобах; встановлення належного рівня ціни на продукцію (роботи послуги), що випускаються; обчислення рентабельності виробництва; аналізу витрат на виробництво; оцінки економічної ефективності заходів щодо вдосконалення техніки, технології, організації виробництва та інше.

На підприємствах, як правило, складають планові та фактичні калькуляції. Основою для складання планових калькуляцій є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових ресурсів, стандарти і технічні умови, встановлені для даного виду продукції. Фактичні калькуляції складаються за даними бухгалтерського обліку, за фактичним рівнем витрат на виробництво.

Незалежно від особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає вирішення таких методичних завдань: визначення об"єкта калькулювання, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей та методики їхнього обчислення.

Об"єкт калькулювання – це продукція, роботи, послуги підприємства. Оскільки номенклатура випуску продукції на підприємстві може бути дуже широкою, то калькуляції можуть складатись на певні групи виробів або типові вироби.

Типовий представник групи виробів повинен відображати їх характерні особливості, а саме: конструкцію і матеріали, що застосовуються, особливості технологічного процесу, середню трудомісткість виробів групи; а також мати найбільшу питому вагу у випуску.

Калькуляційна одиниця – це одиниця кількісного виміру продукції. Калькуляційна одиниця повинна відповідати одиницям виміру, прийнятим у планах виробництва ,а також у стандартах і технічних умовах на відповідний вид продукції.

Що стосується вибору калькуляційних статей, то згідно з Національними стандартами бухг. обліку підприємство має право самостійно встановлювати перелік калькуляційних статей виходячи з економічного значення кожної статті та її питомої ваги в загальній сумі витрат. Необхідно тільки ретельно здійснити поділ витрат на прямі і непрямі . а також розподіл постійних загально виробничих витрат, тобто слід встановити структуру калькуляції.

Структура калькуляції витрат залежить від методів обліку, що застосовується. Відомо, що існують три основних методи виробничого обліку: позамовний, попередільний, нормативний.

Важливим моментом у процесі калькулювання є методика обчислення основних статей калькуляції, що розглядаються нижче.

Планування собівартості продукції за калькуляційними статтями

Таблиця 2.1.

Стаття |

З чого складається | Як визначається при плануванні

1. Витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали | З вартості сировини, матеріалів, з яких виготовляється продукція або є необхідним компонентом при її виготовленні | Добутком норми витрат сировини, матеріалів на їх ціну

2. Витрати на куповані комплектуючі вироби | З вартості витрат, що зроблені на купівлю напівфабрикатів. Готових виробів, що вимагають додаткових витрат