40%.
Розділ 5.Персонал підприємства, продуктивність праці, організація і оплата праці
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.
Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту).
З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема у промисловості до першої групи – промислово-виробничого персоналу – відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо.
Такий розподіл персоналу підприємства на дві групи необхідний для розрахунків заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (для визначення продуктивності праці береться, як правило, чисельність тільки промислово- виробничого персоналу). Водночас поширення процесів інтеграції промислових систем з банківськими, комерційними та іншими господарськими структурами робить таке групування персоналу все умовнішим. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, службовці, спеціалісти, робітники.
Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів.До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.
Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.
До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.
Робітники – це персонал, безпочередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.
В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних - тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних - тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх (зокрема наладчиків, механіків) зростає.
Окреслюючи цілі розвитку підприємства, треба визначати необхідні трудові ресурси, що починається з оцінки їх наявності: інвентаризація робочих місць, виявлення кількості працюючих на кожній операції, що забезпечує реалізацію кінцевої мети (створення продукту праці або надання послуг). Аналіз проводиться за категоріями працюючих, за професіями і спеціальностями окремо.
Об'єкти аналізу: номенклатура продукції, втрати часу і його причини, характер техпроцесів, прогресивність організації праці, рівень мотивації, норми і нормативи робіт тощо.
Визначення планової чисельності залежить від специфіки підприємства (вид, типи, форми, сезонність, диференціація). При створенні нового підприємства це досить складне завдання, тому використовують типові структури, моделі, аналоги.
Розрахунок чисельності на перспективний період повинен враховувати вплив змінного ринкового середовища: кон'юктуру, циклічність, регіональні особливості ринку праці, державні урядові програми, юридичні аспекти тощо.
Розрахунок чисельності базується на врахуванні можливості економії праці за факторами.
Систему основних розрахунків розглянемо на прикладі промислового підприємства.
1.Для виявлення загальної (приблизної) чисельності (Ч) промислово-виробничого персоналу (ПВП) на плановий період використовується метод коригування базової чисельності:
Чпл = Чб + Чб*?Q / 100 ± ?Ч, (5.1)
де Чпл - чисельність ПВП, що необхідна для виконання планового обсягу виробництва;
Чб – базова ( очікувана ) чисельність, чол.;
?Q – плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %;
?Ч – сумарне змінювання чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, чол.
2.Планова чисельність на основі повної трудомісткості виготовлення продукції:
Чплт = ?Твп j / tеф*Квп (5.2)
де Твп j– повна трудомісткість виробничої програми планового року, нормо-год.;
tеф - розрахунковий ефективний фонд часу одного працівниуа;
Квп – очікуваний коефіцієнт виконання норм.
3. Чисельність робітників, зайнятих на роботах, що нормуються:
Чплн = ?ti mi / tеф Квп (5.3)
де ti – планова трудомісткість одиниці і-го виду виробу, нормо-годин;
mi - кількість виробів і-го виду, одиниць;
n – кількість видів виготовлених одиниць.
Крім того , розраховуються:
чисельність робітників основного виробництва, зайнятих на ненормованих роботах;
чисельність робітників (в основному , допоміжному виробництвах), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт;
чисельність працівників управління по кожній функції методом прямого нормування ( керуються типовими штатними розкладами, схемами, моделями ).
Проведемо розрахунки чисельності ПВП при умові:
Чисельність ПВП становить 140 осіб, в тому числі:
робітники - 85% від ПВП;
управлінський персонал і спеціалісти - 15% від ПВП.
У структурі робітників:
основні робітники - 80% від загальної чисельності робітників;
допоміжні робітники - 20% від загальної чисельності робітників.
Таблиця 5.1
Персонал підприємства
Показники | Одиниці виміру | Величина
Обсяг виробництва | тис.грн. | 2891
Виробіток одного працівника | грн. | 20650
Чисельність персоналу ПВП | осіб | 140
Управлінський персонал і спеціалісти в т.ч.: | осіб | 21
- керівники | осіб | 1
- спеціалісти | осіб | 10
- службовці | осіб | 10
Робітники, в т.ч.: | осіб | 119
- допоміжні робітники | осіб | 24
- основні робітники | осіб | 95
Виробіток продукції на 1-го робітника | грн. | 24294
Згідно наведених даних, чисельність працівників на підприємстві становить 140 осіб, з яких робітників -